Давидов погасив цигарку і з неуважності кинув її на підлогу. Аспіранти цього не помітили. Женя перехилилася боком через стіл і дивилася на Давидова. Тамара стояла з переможно піднесеною головою, а Михайло похмуро потупився.
— Тепер про інший бік вашого питання, — вів далі Давидов. — Тут теж не слід перебільшувати. Говорити про загибель цивілізації і безнадійно опускати руки не можна — так роблять багато інтелігентів на Заході, намагаючись виправдати свою бездіяльність. І без того тепер там культура дуже відстає від техніки. Люди здобувають дедалі більшу владу над природою, забуваючи, що треба виховувати й переробляти саму людину, яка часом недалеко відійшла від своїх предків за рівнем суспільної свідомості. А ви, радянська молодь, хочете бути бійцями за культуру, за майбутнє щастя людства. Тож вірте у могутність нашої країни і без вагання йдіть обраним шляхом! Можливо, що попереду, хоч, може, й не дуже скоро — нова грізна війна, вирішальний бій старого з новим. Роблячи нашу справу, ми боротимемось за нашу культуру. Благородне завдання — відстояти її од варварства, озброєного останнім словом техніки. Далі, чи уявляєте ви собі як слід, що таке тепер атомна енергія? Більша частина елементів з числа всіх дев’яноста двох мають надзвичайно стійкі ядра. Щоб їх розбити, треба витратити енергії більше, ніж ми одержимо від їхнього розпаду. І це не випадково. За мільярди років формування нашої планети, як і інших планет, у процесах зміни матерії стався ніби добір — усе нестійке розпалося, перейшло у стійкі форми. Тепер ми підійшли до використання ланцюгових реакцій в останніх елементах менделєєвської таблиці, найважчих за своєю атомною вагою. Це теж не випадково — найважчі елементи дуже багаті на нейтрони і легко розпадаються, здійснюючи ланцюгову нейтронну реакцію[15]— єдину, яку ми тепер можемо технічно використати. І цей розпад зовсім не слід уявляти собі як цілковитий розпад усього атома. Атом важкого елемента ніби розколюється на дві частини, і кожна з них дає стійкі елементи середини менделєєвської таблиці. При цьому частково вивільняється енергія. Тут іще дуже далеко до повного розпаду і так само далеко до ланцюгової реакції із стійкими елементами.
Поки що наше опанування атомної енергії зводиться до використання ланцюгових реакцій із нестійкими ізотопами урану й торію, а також реакції переходу ізотопу водню — тритію в гелій у дуже складних умовах водневої бомби. Можна, як ви знаєте, збільшити атомну вагу урану й одержати штучні елементи, що вже виходять за межі таблиці, — нептуній і плутоній, дев’яносто третій і дев’яносто четвертий штучні елементи. Уран можна змінювати й далі, створюючи елементи дев’яносто п’ятий і дев’яносто шостий — америцій та кюрій, і так далі — до сотого й більшого номера.
Усі вони нестійкі, швидко розпадаються. Енергія розпаду плутонію і є пальним для атомних мирних машин та вибуховою силою атомних бомб, так само як і енергія нестійких форм урану — ізотопів двісті тридцять п’ять і двісті тридцять три. Немає сумніву, що в процесах перетворення матерії раніше існували елементи типу нептунію, важчі, ніж уран, але згодом вони перейшли у стійкі форми основних дев’яноста двох. Тому уран ми можемо розглядати як рештку цих надважких елементів, що збереглася внаслідок своєї розпорошеності. До того ж він зустрічається у горішніх зонах земної кори, де він стійкий в умовах порівняно невисоких температур і тисків. Уран і, певно, другий близький до нього важкий елемент — торій — поки що залишаться основою атомної енергії, бо між використанням уранової здатності розпадатися і використанням енергії речовини інших елементів лежить технічна безодня, яку ми навряд чи дуже скоро подолаємо. Але уран і торій — найрідкісніші елементи, їхні запаси в світі невеликі. Звідси виходить, що нагромаджувати запаси атомної енергії ми можемо ще дуже обмежено…