По-третє, швидкість обертання навколо своєї осі теж повинна бути близькою до швидкості обертання Землі. Якщо обертання дуже повільне, то створяться умови, смертельні для життя: один бік перегріється, а другий надто охолоне; якщо ж воно дуже швидке — порушаться умови рівноваги планети такої величини, вона втратить атмосферу, сплющиться і кінець кінцем розлетиться на шматки.
Ergo — сила тяжіння, температура й атмосферний тиск на поверхні такої планети мають бути, по суті, приблизно такі, як на нашій Землі.
Такі основні передумови. Отже, вся суть в основних шляхах еволюції, що формують розумну істоту. Яка вона? Що потрібно для розвитку великого мозку, для його незалежної роботи, для мислення? Перш за все, мають бути розвинені добре органи чуття, і з них найбільше-зір, зір двоокий, стереоскопічний, що може охоплювати простір, точно фіксувати предмети, які містяться в ньому, створювати точне уявлення про їхню форму й розташування. Зайве казати, що голова повинна міститися на передньому кінці тіла, який несе органи чуття, а вони знову мають бути якнайближче до мозку заради економії в процесі передачі подразнення. Далі, розумна істота повинна добре пересуватися, мати складні кінцівки, здатні виконувати роботу, бо тільки завдяки праці, завдяки трудовим навичкам поступово усвідомлюється навколишній світ і тварина перетворюється на людину. При цьому розміри розумної істоти не можуть бути маленькі, бо в маленькому організмові немає умов для розвитку могутнього мозку, немає потрібних запасів енергії. До того ж маленька тварина надто залежить від незначних випадковостей на поверхні планети: вітер, дощ і таке інше — для неї вже катастрофічне лихо. А щоб усвідомлювати світ, треба бути певною мірою незалежним од сил природи. Тому розумна тварина повинна бути рухлива, дужа і достатніх розмірів, ergo — мати внутрішній кістяк, як у наших хребетних тварин. Надто велика вона теж не може бути: тоді порушуються оптимальні умови стійкості й пропорційності організму, конче потрібні для колосального додаткового навантаження —мозку.
Я щось довго говорю… Коротше, розумна істота повинна бути хребетна, мати голову і бути завбільшки приблизно, як ми. Усі ці риси людини не випадкові. Адже мозок може розвиватися тоді, коли голова не є знаряддя, не обтяжена рогами, зубами, могутніми щелепами, не риє землі, не хапає здобич. Це можливо, коли в природі є досить їстівної рослинної їжі, наприклад, для нашої людини велику роль відіграла поява плодових рослин. Це звільнило її організм од нескінченної потреби їсти рослинні маси, на що були приречені травоїдні, а також од долі хижаків — ганятися за живою здобиччю й убивати її. Хижа тварина, хоч і годується поживним м’ясом, повинна мати знаряддя нападу і вбивства, яке заважає розвиватися мозкові. Коли ж є плоди, щелепи можуть бути порівняно слабкі, може розвинутись велика баня мозкового черепа, яка перевершує писок. Тут можна ще дуже багато сказати про те, які мають бути кінцівки, та воно зрозуміло й так: вільність рухів і здатність тримати знаряддя, користуватися знаряддям, виготовляти знаряддя. Без знаряддя немає і не може бути людини. Звідси останнє. Призначення кінцівок повинно бути поділене: одні мають виконувати функцію пересування — ноги, інші мають бути органами хапання — руки. Усе це поєднано з тим, що голова повинна підвестися від землі, інакше ослабне здатність сприймати навколишній світ.
Висновок: форма людини, її вигляд як розумної тварини не випадковий, він найбільше відповідає організмові з великим, здатним мислити мозком. Між ворожими життю силами Космосу існують лише вузькі коридори, які використовує життя, і ці коридори суворо обумовлюють його подобу. Тому будь-яка інша розумна істота повинна мати у будові багато рис, схожих із людськими, надто в черепі. Так, череп безумовно має бути схожий на людський. Отакі, загалом, мої висновки. — Шатров замовк. Нетерпіння, яке він стримував, прорвалося: — Тепер давайте небесного звіра, мерщій!
— Зараз! — Давидов зупинився біля шафи. — Мушу сказати, Олексо Петровичу, що ви маєте велику рацію. Це прекрасно! В такі хвилини відчуваєш, яка могутня наука, яке чудове людське мислення…
— Гаразд, зараз побачимо. Давайте його…
Давидов вийняв із шафи широкий лоток. Перед Шатровим лежав дивний темно-фіолетовий череп, помережаний орнаментом з ямок та рівчачків. Могутнє кістяне склепіння — вмістилище мозку — було зовсім схоже на людське, так само як і величезні орбіти, спрямовані вперед і поділені вузьким кістковим містком перенісся. Цілком людськими були і кругла крута потилиця і коротка, майже прямовисна лицева частина, що сховалася під велике, насунуте на неї чоло. Але там, де в людини виступають носові кістки, була трикутна ямка. Від її основи гостро висувалася вперед верхня щелепа, схожа на дзьоб, трохи зігнута скраю внизу. Нижня щелепа відповідна до верхньої і теж не мала й натяку на зуби, її суглобові кінці впиралися майже горизонтально в ямки по краях широких відростків, що спускалися вниз перед великими круглими отворами по боках черепа, під скронями.