А дивний літак, полум'я на якому вже зникло, бо Крайнєв вимкнув ракети, все наближався й наближався. От між ними вже менше як сто метрів, от він уже поруч… Удар!
Пілот був певний, що удар цей буде значно сильнішим. Та літаки зачепилися один за одного лише кінчиками крил. Важкий пасажирський тільки здригнувся і залишився на місці, хоч метал на краю крила трохи зім'явся. Маленький літак, який так несподівано впав з неба, двічі покрутився на місці і зупинився, похилившись, ніби поранений, на один бік.
А від будинку аеровокзалу вже бігли люди, поспішали автомашини. Та швидше за всіх біля пораненого літака опинилися радянські пілоти. Хіба ж міг Юрій сподіватися такої удачі?..
Ще не знаючи, кого доведеться зустріти, і не вірячи в своє врятування, Крайнєв виліз із тісної кабіни, став на тверду землю і навіть потупцяв трохи ногами, перевіряючи, чи це справді земля.
Пілот радянського літака підбіг до нього лютий, як звір. А втім, на це в нього були всі підстави. Узяв би Крайнєв на кілька метрів праворуч, літаки зіткнулися б і тоді — неминучий вибух, катастрофа, людські жертви…
— Руки-ноги вам, ідіотам, поперебивати мало, — ще здаля горлав пілот. — Хто вас учив літати? Де ваша служба оповіщення? Йолопи нещасні!.. На віки вічні треба позбавляти таких льотних прав…
Він кляв і лаявся, позираючи на зім'ятий край крила свого літака, а для Юрія ця лайка звучала, як найкраща музика. Тепер вже ніщо не зможе перешкодити йому повернутися додому, тепер коло нього радянські люди…
Другий пілот теж підійшов ближче, глянув на Крайнєва, і на обличчі його відбився глибокий подив.
— Слухайте, — сказав він. — Чи я п'яний, чи я сплю?.. Ви — Крайнєв?
— Так, я Крайнєв, — щасливо всміхаючись, відповів Юрій і, раптом відчувши, що сили зрадили йому, сів на бетонну доріжку.
З літака вже повиходили пасажири, оточили Юрія. Всі чули про його смерть, один з них навіть брав участь у похороні. Та поки підбігли службовці аеродрому, все з'ясувалося.
Радянський літак летіти з пом'ятим крилом, звичайно, не міг. Треба було його ремонтувати. Отже, Крайнєв разом з усіма пасажирами зайшов у приміщення аеровокзалу.
— Ми змушені, — заявив йому начальник аеродрому, — негайно заарештувати вас за порушення правил польоту. Вас судитимуть і, певна річ, покарають. Адже ви мало не спричинили катастрофу…
Юрій, стоячи поруч з Яринкою перед начальником аеродрому, тільки блаженно посміхався у відповідь. Тепер його вже ніщо не страшило — за пасажирів, які повиходили з радянського літака, він тримався, як за рятівничу нитку.
— Насамперед, — сказав він, — вам доведеться зв'язати мене з радянським консулом. А там уже подивимося, кого треба судити.
На аеродромі знайшовся кореспондент якоїсь англійської газелі, який летів на Балкани. Але заради такого сенсаційного випадку він вирішив змінити маршрут, і поки начальник аеродрому дістав наказ, як поводитися з Крайнєвим, поки він намагався цей наказ виконати, кореспонденція вже була готова. Та й усі на аеродромі тільки й говорили, що про Крайнєва. Тепер уже нічого не можна було ні приховати, ні врятувати…
— А все-таки вас судитимуть, — сказав начальник аеродрому, коли спроба ізолювати Крайнєва від радянських людей не вдалася.
— Ще багато кого доведеться судити, — відповів йому Крайнєв. — Але запевняю вас, що в цій черзі не я буду першим…
А в цей час на аеродром почали прибувати спеціальні літаки. Скандал був надто великий, щоб можна було його зам'яти. Юрію навіть здалося, ніби серед прибулих він на мить побачив знайоме обличчя, але він вирішив, що це помилка: не міг же так швидко з'явитися тут фон-Дорн.
— Тільки не залишайте мене, поки прибуде наш консул, — просив Юрій пасажирів радянського літака.
— Навіть якби хотіли, не можемо, — посміхаючись, відповідали вони.
Виявляючи до радянських людей надмірну уважність, начальник аеродрому запропонував негайно відправити їх спеціальним літаком.
— Ні, ми полетимо своїм, — відповіли вони, і начальникові лишилося тільки роздумувати над тим, яка кара звалиться на його голову за невиконання категоричних наказів.
За годину на аеродром прибув радянський консул, і Юрій Крайнєв заспокоївся. Він знав, що попереду ще багато мороки і зволікань, що цей скандал намагатимуться пригасити, але знав також, що тепер усе це буде для ворогів набагато складніше. Вся сила Радянської держави стояла зараз за спиною інженера Крайнєва в особі невисокого на зріст, дуже спокійного зовні радянського консула.