— Даруйте, Олено Петрівно, — почав я, — здається, турбую вас не вчасно. Але мені доручили з вами побалакати, і в мене лише десять хвилин гіперзв’язку…
— Я не люблю згадувати цю експедицію, — вислухавши мої пояснення, сухо сказала Бурцен. — Я не вірю, що Фелікс насправді мав контакт із позаземним інтелектом. Це галюцинації. Від якихось випарів з озера, наприклад. Галюцинації могли бути викликані й наведеними примітивними біополями. На Мегері анормально високий загальний психофон. На мозок людини вплив спонтанних збурень природного психополя небезпечний. Для захисту від нього ми застосовували спецшоломи. Проте дуже сильний сплеск психополя міг пробити захист…
— … І, пробивши, змусити їх зробити непередбачуваний вчинок. — Я закінчив за неї думку. — Наприклад, зірвати з себе шолом!
Але вдові Бурцена моя поспішна версія явно не сподобалася. На її високих вилицях проступили ненатурально рівні кружальця рум’янцю, що відразу постарило жінку років на двадцять. Нараз очі Олени Бурцен налилися сльозами. Екран затягнувся брижами перешкод, і крізь космічний простір до мене долинув затухаючий вигук:
— Та не був Фелікс героєм, не був! Він був сам винен у своїй смерті…
Я спробував викликати Набіля Сааді, але контактолога вдома не виявилося. Комутатор його інституту повідомив, що Сааді завтра відлітає на Ернандес-ІІІ. Розшукувати там професора могло виявитися справою непростою. Я перевів на ім’я Сааді виклик гіперзв’язку й попросив зв’язатися зі мною при першій нагоді.
Відтак набрав номер Альберто Тоцці й почув від комп’ютера, що абонент помер два роки тому.
Звістка мене приголомшила: Тоцці був наймолодший в експедиції Бурцена, і я дуже розраховував на його розповідь. Але Альберто вже нічого не розповість.
Тері Масграйв виявився на космічному кораблі, біля гіперприймача, і зв’язатися з ним удалося відразу. Екран заповнило широке, посічене складками і зморшками бородате обличчя. Дізнавшись, про що піде мова, Масграйв, як і Олена Бурцен, навіть не потрудився приховати своє невдоволення: вигляд його став відчуженим і підкреслено офіційним.
Масграйв неприязно примружився, пожував м’ясистими губами, від чого ходором заходила його піратська — чи раніше вона називалася «шкіперською»? — борода.
— У цій експедиції загинули люди, — сказав він. — Усі мої свідчення викладені в рапорті, який ви могли прочитати. На Мегері могло трапитися все, що завгодно.
Капітан явно не бажав розводитися. Цікаво, чому?
— Яка у вас думка про склад експедиції? — спробував я зайти з другого боку.
І відчув, що зачепив: у прозорих очах Масграйва промайнуло щось схоже на замішання. Знову ухилятиметься? Ні, не повинен, питання надто лобове.
— Відповідаю, — хитнув головою Масграйв. — У Тринадцятій гіперкосмічній був не найкращий у моїй практиці екіпаж.
Дзвякнув, немов розсипав мідні кульки на скло, зумер. Сеанс зв’язку закінчувався.
— Не найкращий у науковому сенсі? — уточнив я.
— У психологічному.
Це було несподівано. Я забарився з черговим питанням, але з наростаючим тріском ефіру зв’язок обірвався.
Набіль Сааді викликав мене під ранок, коли я вже збирався, але ніяк не міг змусити себе встати. Щоб виглядати нормально, довелося вдягатися.
Набіль Сааді був зодягнений у вечірню фрачну пару малинового кольору. Стоячий комірець його білосніжної сорочки стягував плямистий «метелик».
— Шкодую, що перервав ваш відпочинок, але мені переказали, виклик терміновий, — сказав він.
Наскільки обидва попередні співрозмовники стримано й навіть негативно сприймали мої пояснення, настільки захоплено відреагував Сааді.
— Ви не уявляєте, як я заздрю вам, любий Олексо Васильовичу. Ви летите на Мегеру — дивовижну, унікальну планету. Другої такої просто немає. Якби в мене була можливість, я присвятив би дослідженню Мегери все життя. Я певен, що контакт із позаземним розумом усе-таки мав місце на Мегері. Але я в своїй упевненості наразі самотній. Хіба мислимо повідомлення Бурцена й Декамповерде пояснити галюцинаціями? І потім, Олексо Васильовичу, я сам був там, ходив по землі Мегери шість днів. Лише шість днів! І можу сказати, така планета не може не народити розум, не може!
Дзвякнув клятий зумер. Встигнути б задати головне для мене питання до Сааді.