Стас прикріпив до вудилища котушку, протягнув волосінь крізь кільця, зачепив за карабінчик на кінці волосіні блешню-манок зі вкладеною в неї програмою. Тепер, впавши у воду, блешня модулюватиме коливання в діапазоні певного виду риб. А від вправності й досвіду риболова залежить із сотень можливих у даному діапазоні сигналів вибрати не ті, які на «риб’ячій мові» означають біль чи небезпеку, а такі, які змусять рибу прийняти блешню за здобич і схопити її. І тоді…
Короткий помах, і блешня з легким сплеском опустилася на воду. Зачекавши, поки волосінь провисне — значить, блешня лягла на дно, — Стас смикнув вудилищем і почав швидко крутити котушку. Десять закидів. Порожньо. Зміна частоти. Ще десять закидів. Знову нова хвиля. І знову закид. І ще, і ще, поки раптом блешня не зачепилася за щось важке, пружне. Коротке очікування із зігнутим у дугу спінінгом, і ось цей тягар оживає, рушає з місця, непереборно тягне геть від берега. Є! Струмує з барабана котушки тонка волосінь; танцює, то пригинаючись до води, то випрямляючись, кінчик спінінга.
Майже година знадобилася Стасові, щоб підвести рибу до берега. Показалася на поверхні й тут-таки сховалася всіяна шпичаками й наростами голова. Безсилим вибухом вивернувся з води дужий хвіст. Насилу обертаючи котушку, Стас не зводив очей з яскраво-червоної смужки, нанесеної на волосіні в чотирьох метрах від блешні. Все ближче, ближче підповзає червона позначка до «тюльпана» на кінці спінінга. «Н-на!» — викрикнув Стас, натискаючи кнопку розрядника, як тільки смужка дійшла до сталевого кільця. Уражена рибина судомно сіпнулася і, перекинувшись догори черевом, застигла в неприродно-тугому вигині.
Коли Стас витягував з пащі блешню, металева пластина виявилася перекушеною майже навпіл.
Два наступні дні пролетіли мов дві години. Весь цей час Стас провів біля річки, без утоми хльостаючи спінінгом іскристі блакитні брижі, лише зрідка повертаючись у ракету, щоб засмажити нашвидкуруч яєчню й запити її ковтком гарячої кави. Та ще, про всяк випадок озираючись на рогатого мурахоїда, що все ще буцав захисне поле, відвозив у вантажний відсік чергову здобич. А там, у капсулах для трофеїв, красувалися два виловлені в перший день шпичакуваті страховища, великий, мов крокодил, ракоскорпіон з люто вибалушеними очима й дивна двометрова рибина, формою тіла схожа на ляща, але з носом меч-риби.
Лише дві капсули залишалися поки порожніми.
Глибоко вгрузнувши п’ятами у вогкому піску й відхилившись далеко назад, щоб зрівноважити силу риби, що взяла приманку, Стас виводив нову здобич. Амортизуючи відчайдушні ривки, пружно кланялося вудилище. Кілька разів, марно намагаючись звільнитися, риба робила «свічки», й тоді на сонці смарагдовими смугами спалахувало краплеподібне, мов у тунця, тіло, райдужним вітрилом зблискував величезний розкритий спинний плавець, нестямно відкривалася й закривалася яскраво-червона паща з блешнею, що уп’ялася в неї.
Нарешті риба ослабила опір і стала наближатися до берега. Розчервонілий від боротьби Стас дозволив собі відвести погляд від напнутої, мов струна, волосіні й подивитися на темну, в дрібних нуртиках ковбаню дещо лівіше. Як він і сподівався, з води знову висунулися два слизисті мацаки і загострений брудно-коричневого кольору верх тулуба, схожий на нічний ковпак велетня. Весь ранок сьогодні Стас кидав блешню до цієї ями, але безрезультатно. Жодна із запропонованих частот так і не спокусила «кальмара». Зате щоразу, коли Стас підводив до мілини нову здобич, істота чомусь спливала з глибини і демонструвала над поверхнею свої слизькі бурі тілеса.
Ось і зараз, коли він, вирішивши не витрачати останній день риболовлі — завтра на орбіті його чекатиме єгерський корабель — на загалом рядового головоногого, змінив у манку програму і з першого-таки закиду підсік чудового забарвлення екземпляр, клятий «кальмар» знову сплив і ніби дражнить.
— Чого вилупився? — загорлав Стас, витер з чола ліктем піт і погрозив істоті кулаком. — Постривай у мене, й до тебе доберуся! Каракатице мокра!
Від «тюльпана» до червоної смужки на волосіні залишалося всього декілька метрів, і Стас вважав, що п’ятий трофей уже у нього в ракеті, коли трапилося непередбачене. Риба нараз повністю припинила опір, рвонулася в той бік, куди тягнула її волосінь, і кулею вилетіла з води. Червона мітка лягла на «тюльпан». Стас натиснув кнопку розрядника, і тієї ж миті десятки кілограмів уже мертвої ваги риби вдарили його в груди.
Стас здавлено скрикнув, випустив спінінг і впав на пісок. Крізь згасаючу свідомість він відчував, як сповзає з берега у воду, як вода огортає його, проникає в горло, в легені, в мозок…