— Потрудіться пояснити, — наказав капітан, з болем спостерігаючи, як із модуля викочуються навантажені відламаним устаткуванням бульби.
Всі решта відвернулися від екрану й дивилися на Суханова.
— Пояснюю, — сказав Суханов. — І пропоную пригадати, як споконвіку людина чинила з незрозумілим. Нова тварина — треба вбити її й скуштувати. Рослина, дерево — зрубати, перевірити, як воно горить, як обробляється. Цікавий матеріал — розколоти його, щоб уся структура була мов на долоні. Прилетіли на нову планету — по зразку від флори й фауни в гербарій і в банку з консервантом. А коли в Гобі знайшли Чорний Циліндр, не забули? Всі сили науки були кинуті на те, щоб відколоти від нього хоч крихту. На аналіз, так би мовити. Кислотами його пекли? Пекли. Пневмодолотами довбали? Довбали. Жорстким випромінюванням опромінювали? Опромінювали. Навіть лазером різати намагалися, та нічого не вийшло. Але хіба наші земні допитливці здаються? Якраз перед нашим стартом я чув, що інститут гравітації запропонував нову методу розщеплювання Чорного Циліндра. То що ж це? А ось що: пізнання незрозумілого через руйнування. З цікавості. І нетерплячості. Дві найбільш, далебі, стійкі риси гомо сапієнса. Людству завжди з суто дитячою нетерплячкою кортіло дізнатися: а що там усередині? Лише діти ламають свої іграшки, а старші люди розбирають на елементарні частинки речовину і дроблять у лабораторіях інопланетні знахідки.
— Щоправда, в людини Землі між миттю отримання й початком «розбирання» минають місяці, часом роки, — відзначив капітан.
— Це в дорослих, капітане, — відгукнувся підбадьорений Фарро. — А мій син розібрав модель дискольота до останнього вузла, не встиг я йому вручити подарунок.
— І потім, час у даному випадку — поняття кількісне. Тим більше що в аборигенів ритм життя разів десь так у дванадцять вищий від нашого. Гадаю, те, що ми впали їм з неба на голову, для них наразі абсолютно незрозуміло й страшенно цікаво. Той-таки Чорний Циліндр. Який вони, як і ми свій, пізнають, руйнуючи. Тобто аналізуючи. Цей прояв цікавості на манір людини й є точкою дотикання, — закінчив думку Суханов. — Дивіться! — він кивнув на екран.
У модулі вже нікого не було; вочевидь, усе, що можна було звідти витягнути, аборигени вже витягли. Тепер перед модулем стояла горбкувата, неправильної форми куля з наскрізним отвором і загнутими металевими відростками, за які її відчайдушно розгойдували дві вібруючі від напруги бульби. Перед отвором виникла легка світна хмарка. Відтак хмарка загусла, налилася важкою, іскристою силою — і раптом перетворилося на тонкий, мов палець, промінь. Промінь упав на один з якорів, і лапа, запузирившись, переламалася навпіл.
— Ну що, переконалися, Фарро? — гмикнув Суханов. — Усе як у людей.
— Все як у дітей… — поправив Фарро.
І вперше з початку контакту посміхнувся.
Перекладено за виданням: ЮНЫЙ ТЕХНИК. — 1986. — № 4.
ЗОРЯНИЙ ЄГЕР
З гучним виляском розкрився гальмівний парашут. Космобот, немов кінь, якому на всьому ходу підтягли поводи, задер сріблястий краплеподібний ніс, скреготнув колесами по посадковій доріжці й зупинився.
До космобота неквапливо підповз величезний трейлер, присмоктався ребристим рукавом авторозвантажувача до люка під днищем.
Подали трап до носової частини корабля, відчинилися двері пасажирського салону. Люди квапливо ставали на сходинки ескалатора й завмирали, щоб зітхнути на повні груди й переконатися, що нарешті здійснили посадку. Опинившись на землі, вони починали нестримно посміхатися, притупувати, немов випробовуючи міцність бетонного аеродрому.
Молоденька чергова у блакитному льотному комбінезоні терпляче чекала їх у тіні під крилом космобота.
— Ласкаво просимо на Анторг, — співучо промовила вона, коли останній пасажир зійшов униз, і посміхнулася.
Захоплені від свіжого, живого повітря, дивовижно синього неба над головою, справжньої трави, що просунула пустотливі зелені язички у шпарки між бетонних плит, пасажири зааплодували. Дівчина зніяковіла, порожевіла, від чого на її обличчі ще помітніше виступили веснянки, з якими не могла впоратися ніяка косметика. Зібравши все своє самовладання, вона скоромовкою докінчила приготовану промову:
— Прошу вас пройти за мною в будівлю аеропорту, звідти після необхідних формальностей ви будете доставлені в готель «Турист», наразі єдиний готель нашого наразі єдиного на Анторгу міста. В «Туристі» вас ознайомлять з подальшою програмою.