Дівчина круто розвернулася і, досадуючи на себе за зайву соромливість, попрямувала в бік приземкуватої прямокутної будівлі з високою баштою. Зігнувшись під тягарем ручної поклажі, в яку, як повелося споконвіку, втиснули найважчі речі, пасажири метушливо попрямували за нею.
— Дивись, ген ті двоє, — генеральний директор тицьнув коротким пальцем в екран. Зображення здригнулося й затяглося сірими танцюючими брижами перешкод. Директор роздратовано ляснув по кришці монітора, й видимість відновилася. — Ось так завжди, всім усе робиш, про всіх думаєш, а до себе викликати майстра — руки не доходять.
Стас із удаваним співчуттям гмикнув. Вступ його насторожив. У колонії всі знали про вічно розладнаний монітор у кабінеті генерального директора і про його манеру починати неприємну або дражливу розмову зі скарг на «клятий апарат».
Зараз екран директорського монітора показував поле аеродрому, по якому нестрункою юрмою дріботіли за черговою новоприбулі. На найдальшому плані зображення виднівся краєчок космобота, що доставив з рейсового корабля на орбіті вантаж і пасажирів. Корабель за розкладом прилітав раз на півроку і затримувався всього на три дні, так що кожен приліт був для декількох сотень колоністів визначною подією. Начальники відділів чекали прибуття нових фахівців, дослідники сподівалися, що прийде давно замовлене устаткування, директор клубу мчав щодуху за довгожданим ящиком хай не з останніми-найостаннішими відеозаписами. Поки снував туди-назад космобот, спускаючи на планету контейнери з вантажем і піднімаючи на корабель видобуту за шість місяців анторгітову руду, поки колоністи розбирали посилки, зачитувалися листами від рідних і знайомих та терміново готували до відправки послання у відповідь, для транзитних пасажирів — фахівців, що летіли на інші планети, — влаштовувалася екскурсія по унікальному анторгському заповіднику.
За організацію екскурсії відповідав Ларго, генеральний директор, він узагалі відповідав за все на Анторзі, крім заповідника. За заповідник відповідав Стас. І тому йому, головному екологові планети, доводилося відкладати всі невідкладні поточні справи й дві доби водити екскурсантів по околиці лісу. Втім, на цю прогулянку він міг відрядити й свого заступника, мікробіолога Джима Горальськи, але це все одно не позбавляло його від найнеприємнішого: так званої «розмови за круглим столом». Правильніше було б назвати цю розмову тортурами, катуванням питаннями. На більшість питань Стас не міг дати відповідь, і слухачі розуміюче перезиралися й співчутливо посміхалися: мовляв, ясно, молодий хлопець, тільки-но з університету, все природно… Стас внутрішньо закипав від їх показної великодушності й ніяк не міг пояснити, що про Анторг він не знає майже нічого не тому, що лише рік тому закінчив університет і прилетів сюди, а тому, що він перший еколог, що будь-коли висаджувався на Анторг, і екологією Анторга ніхто — ніхто й ніколи — до нього не займався.
Однак лише через екскурсію Ларго навряд чи запросив би його до себе…
— Ось вони, — знову, але вже обережніше жестикулюючи, директор указав на екран, — здоровенний бородань і той, лисий, товстий, поряд з ним. Бачиш їх?
Стас похмуро кивнув. Він почав здогадуватися, до чого воно йдеться.
Директор помітив похмурий вираз його обличчя й вирішив не йти відразу в лобову атаку. Він відкрив холодильник, дістав запітнілу банку з ананасним соком, поставив перед Стасом.
— Пий. Добре в таку спеку… — Немов бажаючи показати, як йому задушливо, Ларго розстебнув другий ґудзик на сорочці й лунко поплескав себе по широких волохатих грудях.
Стас особливої спеки не відчував — стояв звичайний теплий літній день — і тому підозріло поглянув на директора.
— Та що ти справді, — розсердився Ларго, — дивишся на мене, як на якогось… Сам без року тиждень на Анторзі…
Ларго обірвав себе на півслові, похопившись.
— Ні, не подумай, претензій у мене до тебе немає. До праці ти взявся завзято, декому навіть здавалося, що надто шпарко… Але я тебе зрозумів і підтримав. Народ тебе поважає, а дехто, кажуть, і любить…
Директор грайливо підморгнув, але Стас не відреагував на натяк і продовжував сидіти з кам’яним виглядом.
— Еге ж, так от. Обов’язків у тебе багато: наукова робота в лабораторії, вивчення екології заповідника плюс ще ці тургрупи…
— За тургрупи відповідаєте ви, ми вам лише допомагаємо. А головне моє завдання — вивчення й охорона навколишнього середовища, і не лише заповідника, а всієї планети.