Теоретизування професора не справило на журналістів ніякогісінького враження. Рідко хто фіксував у записниках прогнози провідного спеціаліста з комп’ютерної техніки. Всі нетерпляче очікували інформації.про експерименти над чашею.
— Нам хотілося б почути щось конкретніше, — сказав кореспондент «Файненшл таймс». — Не думаю, що містер Джейсон-молодший тільки з любові до мистецтва не пошкодував мільйона семисот п’ятдесяти тисяч фунтів, щоб придбати антикварну річ.
Журналісти домагались пояснення усього, що передувало скандалові на аукціоні, та несподіваної зацікавленості корпорації Чашею Святого Грааля. Відбутися загальними фразами не вдалося, тому професор на свій страх і риск змушений був розповісти дещо про сам характер експериментів. Ніби підстраховуючись, зауважив:
— Бачите, тут далеко не все зрозуміло й нам… Було б, звичайно, краще, якби аудиторія була більш підготовленою до сприймання пояснень…
— Та вже якось дамо собі раду, чи не так? — насмішкувато звернувся до колег лисий товстун, обвішаний фотоапаратами.
— В такому разі почнемо, — приречено мовив Маккензі. — До недавнього часу фізикам було відомо, що в деяких кристалах показник заломлення змінюється в залежності від інтенсивності світлового пучка. Промінь, який пройшов крізь такий прозорий кристал, відхилиться від початкового напрямку тим більше, чим більша його інтенсивність. Вдалося навіть виростити такі кристали, у яких показник заломленння змінювався за одну мільйонну частку секунди. Та керувати світловими променями, зокрема лазерними, з більш короткими імпульсами, що потрібно для оптичних комп’ютерів, неможливо. Ще на початку вісімдесятих років в Інституті фізики АН УРСР були запропоновані кристали, у яких показник заломлення може змінюватися за одну трильйонну частку секунди. Результат чудовий, але такий кристал потрібно було охолоджувати до наднизької температури. А це неабиякий мінус для мініатюризації системи в цілому, адже потрібна спеціальна установка для підтримування необхідної низької температури. Приблизно в той же час фірма ІБМ розробила для своїх комп’ютерів принципово новий тип пам’яті — так звану оптичну пам’ять, у якій густина запису інформації перевищує мільярд одиниць на квадратний сантиметр. Принцип дії такої пам’яті грунтується на фотохімічному знебарвленні молекул фарбника під дією лазерного випромінювання. Однак і при цьому методі носій інформації мусить охолоджуватись до наднизьких температур.
— Ну, а при чому тут Чаша Святого Грааля? Чи не можна ближче до діла? — не витримав Шон Роуз із «Бірмінгем таймс».
— Я вже майже дійшов до головного, — тоном ображеної дитини відказав Маккензі. — Ця чаша мала показник заломлення, котрий змінювався за одну квадрильйонну частку секунди, і, що найголовніше, ефект цей фіксувався при кімнатній температурі. Якби вдалося створити подібну кристалічну структуру, то важко собі навіть уявити, який переворот у комп’ютерній техніці і в техніці передачі сигналів це спричинило б. Я вже підкреслював напочатку, що сьогодні ми все ще спілкуємося з електронно-обчислювальною машиною, замінивши літери, цифри і математичні символи кодовими комбінаціями з електричних імпульсів підвищеної і пониженої напруги: «1» та «0». З допомогою таких одиничок і нулів, введених у комп’ютер у вигляді восьмирозрядних ланцюжків різноманітних комбінацій, можна закодувати не лише абетку, але й фотоінформацію, музику тощо. Отже, ясно, що чим скоріше відбуватиметься перемикання електричних сигналів, тим вищою буде швидкодія комп’ютера. І саме чаша-кристал володіла властивістю майже миттєвого сортування електричних імпульсів.
— Але що все-таки трапилось на аукціоні? — почулися нетерплячі голоси. — Чи можуть учені хоч приблизно відповісти?
— Не думаю, щоб хтось міг дати зараз відповідь. У всякому разі, ми губимося в здогадах…
Маккензі не розповів журналістам, що він разом з Сагаром Бхабані і Томасом Бреффом того дня вивчав спектри люмінесценції при опроміненні додекаедра лазерним променем при гелієвих температурах, оскільки військове міністерство наклало вето на розголошення цих дослідів».
На цьому лист закінчувався. Правда, доктор Сінгх повідомляв ще, що через кілька днів вилітає в Індію й буде з нетерпінням чекати нашого прибуття.
Професор Бандура, який завітав до нас в інститут, довідавшись про лист від доктора Сінгха, подивував нас не менше. Ознайомившись із змістом листа, Микола Олексійович зітхнув і поклав перед нами на стіл… кинджал з латинським написом, на руків’ї було вибито три символи: бджола, голуб і п’ятикутник. Сумнівів не залишалося: кинджал належав козакові Почекайбрату.