ПРЕЗИДЕНТ (не зважає і веде далі): Не варто було мені зізнаватися, що я був членом клубу «Пантери». Якщо Доктор С. зажадає туди увійти, мої колеги не приймуть якогось другорядного лікаря з передмістя. Відколи я обмовився про «Пантер», вона зиркає на мене кривим оком. Доведеться за це платити…
ЖУЛЬЄН: Пане Президенте, зосередьтесь, будь ласка: ви справді гадаєте, що тут комусь є діло до клубу «Пантери»?
ПРЕЗИДЕНТ (не вагаючись): Аякже! Будь-хто хотів би стати його членом! Усі, з ким я знайомий, рано чи пізно силкуються будь-що увійти до клубу «Пантери»!
ЖУЛЬЄН (підводиться): Пане Президенте, я, скажімо, ніколи не прагнув стати членом клубу «Пантери».
ПРЕЗИДЕНТ (вражено): Справді?
ЖУЛЬЄН: Еге ж. Ніколи. І в майбутньому в мене такого бажання не виникне.
ПРЕЗИДЕНТ (раптом збагнувши): А, зрозумів! Ви віддаєте перевагу клубу «Отарі»!
ЖУЛЬЄН: Ні.
ПРЕЗИДЕНТ: А я вам кажу, що Доктор С. затялася саме тоді, коли я сказав, що є членом клубу «Пантери»!
ЖУЛЬЄН: Пане Президенте, ви хоч розумієте, чим Доктор С. займається з ранку до ночі? Вона супроводжує людей до життя або смерті. Скеровує долі…
ПРЕЗИДЕНТ (вибухає сміхом): Невже? Ви що, повірили в дурнувату теорію Раджапура щодо місця, де ми опинилися?
ЖУЛЬЄН: Ну… певною мірою так.
ПРЕЗИДЕНТ (не в змозі стриматися від сміху): Місце між землею і небом, де ми змушені чекати, поки не вирішиться доля? Жити чи вмерти? Піднятися ліфтом чи спуститися? Готель між двох світів!
ЖУЛЬЄН: Авжеж. Саме так.
ПРЕЗИДЕНТ (усміхається): Свята простота!
ЖУЛЬЄН: Проте коли я прибув, мені здалося, що ви піддакували цій…
ПРЕЗИДЕНТ: Я удавав! Вірить у це лише блазень у тюрбані. І ще кілька пожильців. Доктор С. дозволяє їм у це вірити — тільки б не заважали її роботі. Я й сам удавав, ніби вірю. Перечити їм не варто.
ЖУЛЬЄН: То де ж ми, на вашу думку?
ПРЕЗИДЕНТ: У психіатричній лікарні.
ЖУЛЬЄН: Що?!
ПРЕЗИДЕНТ: Це ж очевидно! Тут же самі божевільні!
Жульєн здивовано розводить руками.
ЖУЛЬЄН: А ви тут що робите?
ПРЕЗИДЕНТ: Я тут помилково. Коли я впав, швидка помилилась лікарнею. Я вже два дні торочу про це Докторові С.
ЖУЛЬЄН: А як ви поясните те, що я вже не відчуваю вивиху? Як пояснити й те, що Лора може рухатись і танцювати, що їй уже не потрібне крісло?
ПРЕЗИДЕНТ: Самонавіювання.
ЖУЛЬЄН: А те, що в кімнаті ви можете чути розмови дружини й синів?
ПРЕЗИДЕНТ: Оце і справді дивно… Проте й цьому можна знайти пояснення.
ЖУЛЬЄН: Пояснення — це саме те, що ви заперечуєте.
ПРЕЗИДЕНТ: Та годі вам, хлопче, будьмо серйозні. Таке місце просто не може існувати. Про нього ніде не згадується. Якби ви отримали релігійну освіту, то знали б це так само добре, як знаю я: ми повинні постати прямісінько перед Богом.
ЖУЛЬЄН: Хтозна, можливо, ваш Бог — лише наступний етап…
ПРЕЗИДЕНТ: Нісенітниці. Цього у священних текстах немає.
ЖУЛЬЄН: Погляньте навколо — цей ліфт, ця стійка, ці стіни…
ПРЕЗИДЕНТ: Усього цього не існує! Я — формаліст. Не існує — і крапка!
ЖУЛЬЄН: Що, і мене теж немає?
ПРЕЗИДЕНТ (дуже фальшиво): Звісна річ! Я ж формаліст!
ЖУЛЬЄН: Як ви можете заперечувати те, що вас оточує?! Я — тут, ви теж — тут, ми всі тут! Як можна сперечатися з дійсністю? Як можна проходити повз речі й людей — і не бачити їх?!
ПРЕЗИДЕНТ: Хлопче, все дуже просто: справа у вихованні. Це називається «мати переконання».
ЖУЛЬЄН: Пане Президенте, але ж ви усвідомлюєте, що пояснити можете не все?!
ПРЕЗИДЕНТ: Звісна річ. Однак, хлопче, якщо ми не в змозі щось пояснити, то що маємо робити? Хіба не звертаємось ми до наших переконань?
ЖУЛЬЄН: Отже, у переконання ви вірите більше, ніж у те, що бачать очі.
ПРЕЗИДЕНТ: Ясна річ. Хлопче, життєвий шлях — темний, брудний і плутаний, і саме тут нам у пригоді стають переконання. Вони мов ціпок і ліхтар — без них шляху не подолаєш! Іншої користі від них немає. А ви забагато міркуєте.
ЖУЛЬЄН (знесилено): А ви бубоните, мов барабан! Звучить, бо порожній!
ПРЕЗИДЕНТ (вражено): Даруйте?!
ЖУЛЬЄН (наслідує Мага): Кажу — порожній!
ПРЕЗИДЕНТ (знизує плечима): Пхе… Бозна-що! Не дивно, що ви віддаєте перевагу клубові «Отарі»!
Заходить Маг, тримаючи за руку Лору. Щасливі, вони сміються.
ЛОРА (Магові): Шкода, що минулого разу вас не було.
МАГ: Сподіваюся, ви ще довго будете серед нас.
ЛОРА (дивиться на Жульєна): Я теж на це сподіваюся.