МАГ (плаче й усміхається): Дякую, доню…
Лора кидається йому в обійми. Надто зворушений і дещо незграбний, він не знає, як краще її пригорнути.
Цієї миті швидким кроком заходять Доктор С. та її помічники.
За звичкою, Доктор С. збирається вигнати всіх, але, побачивши Лору в обіймах Мага, на мить зупиняється.
ДОКТОР С. (лагідно): Лоро, я змушена просити вас залишити мене наодинці з Магом.
ЛОРА: Гаразд, Докторе.
Легко вислизає з обіймів Мага.
ЛОРА: Скоро побачимось!
МАГ (поклавши руку собі на груди): Авжеж, скоро побачимось!
Лора виходить.
Доктор С. роздивляється світлову панель, де миготять червоні лампочки. Дзеленчить дзвоник. Доктор С. обертається до Мага.
ДОКТОР С.: Даруйте, але ми вже запізнюємось.
МАГ: Думаєте, спрацює?..
ДОКТОР С.: Заходьте краще до ліфта.
Підводить його до ліфта. Дверцята відчиняються.
МАГ: Докторе, я знаю, що ви не маєте права мені щось казати, але як ви гадаєте — у нас вийде?
Маг заходить до кабінки ліфта.
ДОКТОР С.: Лікарі вирішили пересадити ваше серце Лорі.
МАГ: Дякую!
ДОКТОР С. (зворушено): Нічого не кажіть. Мені ніхто ніколи не дякує. Особливо коли вирушає нагору.
МАГ (перш ніж дверцята зачиняються): Я вам дуже вдячний…
Дверцята ліфта зачинилися. Спалахує стрілка — вгору. Чути гудіння. Дзвоник стихає.
Доктор С. збентежено обертається до помічників, які зрозуміли, що вона порушила правила.
ДОКТОР С.: Я в курсі. Це проти правил.
Дзвоник лунає знову.
ДОКТОР С.: Покваптеся! Ведіть сюди Лору!
Помічники вибігають. За кілька секунд вони повертаються з Лорою, яка обіймає Жульєна.
ДОКТОР С.: Лоро, тепер ваша черга!
ЛОРА (не відпускаючи переляканого Жульєна): Ні, ні, заждіть іще трохи!
ДОКТОР С. (тривожно дивиться на панель): Лоро, будь ласка, — не можна втрачати ні миті!
ЛОРА: Ні, не зараз! А як же Маг — я ж хотіла поцілувати його на прощання!
Жульєн бере себе в руки. Він підводить Лору до ліфта і міцно обіймає її.
Помічники роз'єднують закоханих і легенько вштовхують Лору до кабінки ліфта.
ЖУЛЬЄН: Вір мені, любове моя!
ЛОРА (тремтячим голосом): Один, два: ти цілуєш мене у вушка. Один два, три, чотири: цілуєш у чоло. Один, два, три, чотири, п'ять, шість: цілуєш в очі. Один, два, три, чотири, п'ять, шість, сім, вісім: цілуєш мене в губенята…
У кабінці вона одна, вона дуже тремтить. Дверцята зачиняються.
ЛОРА (її крик ледь чути): Жульєне!
Помічники і Доктор С. тривожно спостерігають за стрілкою. Нарешті спалахує стрілка вниз. Ліфт рушає.
ЖУЛЬЄН (радісно): Так! О так! Чудово!
Він кидається з обіймами до доктора і помічників, які не пручаються.
ЖУЛЬЄН: Докторе, дякую за те, що розповіли мені про вчинок Мага. Інакше мені не стало б сил довести Лору до ліфта. Це було друге диво…
ДОКТОР С. (ніяково зиркає на помічників): Краще мовчіть…
Доктор С. спирається на стіну, аби зібратися з силами.
ДОКТОР С.: Ніщо і ніхто не в змозі порушити правила! Завтра все буде інакше!
І вона дивиться на двох янголів у білому, які загадково усміхаються.
Доктор С. розуміє послання, розслабляється й усміхається своєю чергою.
ДОКТОР С.: Ваша правда: завтра все буде так само.
Вона обертається до світлової панелі.
ДОКТОР С. (Жульєнові): Скоро і ваша черга.
ЖУЛЬЄН (спокійно): І в який бік?
ДОКТОР С.: Я не знаю.
ЖУЛЬЄН (ще спокійніше): Докторе, а вам відомо, що там, нагорі?
Доктор збирається відповісти, проте швидко схоплюється — поруч її помічники.
А вони помічають її збентеження. Перезираються і зникають.
Доктор С. залишається сам-на-сам із Жульєном.
ДОКТОР С. (похиливши голову): Ні…
ЖУЛЬЄН: Що, невже навіть вам про це невідомо?
ДОКТОР С.: Я знаю лише те, що доручено мені. Приймати таких, як ви. Робити так, аби чекання було ком-фортним. А потім відводити вас до ліфта. (Помовчавши.) Мені не відомо нічого — я лише притримую двері. (Трохи помовчавши.) Знаю лише, що, якщо піднімаєшся — назад вороття немає.
ЖУЛЬЄН: А чому вас називають Доктором?
ДОКТОР С.: Бо так мене сприймають нині. А бачення може бути різним. Усе залежить від епохи. (Трохи помовчавши.) От ви, скажімо, побачили в мені жінку.