ВОЛОЦЮГА: Еге ж, якась скеля…
АЙНШТАЙН: Та ні, то Монако. Бельгійське королівство не має природних кордонів, тож Німеччина неодмінно нападе! Скажу прямо: якби я був громадянином Бельгії, то не ухилявся б від військової служби. Згодився б відразу ж.
ВОЛОЦЮГА: І це кажете ви?! Неймовірно!
АЙНШТАЙН: Чому ж? Адже ви не пацифіст.
ВОЛОЦЮГА: Аби зрозуміти, що ви йдете супроти власних принципів, не треба бути пацифістом.
АЙНШТАЙН: Ви помиляєтесь. Я просто відкладаю принципи вбік, ставлю їх на поличку в очікуванні нагоди, коли зможу скористатися ними, коли відмова від військової служби знову стане дієвим способом боротьби за прогрес людства. Я не збираюсь обстоювати пацифізм усупереч здоровому глузду!
ВОЛОЦЮГА: Еге ж, поличка із принципами — дуже практично!
АЙНШТАЙН: Не «практично», а «прагматично».
ВОЛОЦЮГА: І багато принципів на вашій поличці?
АЙНШТАЙН: Та не бракує: переважно там принципи наукові. З усіх галузей науки, і сенс кожного з принципів залежить від його наслідків. Досвід повинен перевірити кожен із них на справедливість. У цьому випадку мої принципи мають наслідок, змиритися з яким я не можу: перемогу нацистів. Тож я відмовляюся від таких принципів.
ВОЛОЦЮГА: О, то ви підлаштовуєтесь! Протягом років удаєте шляхетність, аж раптом отак, без попередження спускаєте штанці?
АЙНШТАЙН: Якщо нині бельгійці, французи, голландці, поляки й угорці стануть рішучим опором проти війни, відмовившись від зброї, військової служби та мобілізації, то тим самим лише сприятимуть німцям! Часом наш радикалізм працює на сильнішого супротивника.
ВОЛОЦЮГА: То й що? Теж мені, відкриття! Завжди були народи озброєніші, наполегливіші, підступніші від інших. Саме тому кожен народ — навіть наймиро-любніший — намагається звести сяку-таку захисну систему. Ви що, раніше про це не думали? Тому й стали пацифістом?
АЙНШТАЙН: Нинішня Німеччина поводиться не так, як решта країн. Хвора на націонал-соціалізм, вона заявляє про бажання знищити демократію, встановлює владу однієї партії, полює на євреїв, завдає шкоди елементарним людським правам. Готуючись до війни з Німеччиною, слід розуміти: йдеться про захист самого поняття цивілізації! Все людство у небезпеці.
(За мить Айнштайн завершує свою думку.)
АЙНШТАЙН: Тіштеся: я пристаю на вашу позицію.
ВОЛОЦЮГА: О ні, мої думки мене так засмучують, що навряд чи я втішуся вашою з ними згодою. У своїй перемозі я бачу вашу поразку…
Вони обмінюються усмішками. На кілька секунд між ними виникає глибока приязнь.
АЙНШТАЙН: Мушу вертати додому.
ВОЛОЦЮГА: Ви овдовіли, але додому не квапитесь — як і тоді, коли ще мали супутницю…
АЙНШТАЙН: Бідолашна Ельза…
ВОЛОЦЮГА: У вас були після неї жінки?
Айнштайн жестом показує, що зв'язки справді були.
ВОЛОЦЮГА: О, це вже щось!
АЙНШТАЙН: Чуттєві пригоди небезпечніші за війну: у бою можна загинути лише раз, а в коханні — багато разів. (Підходить до Волоцюги, щоби забрати торбину з листами.) Хочете, дам вам кілька листів? Допоможете бідолахам.
ВОЛОЦЮГА: Я не маю таких зв'язків — знаюся хіба з собаками, двома або трьома бíлками… Ну і, звичайно, із блошвою.
АЙНШТАЙН (мляво): Авжеж…
Утомлено відвертається, закидає наплічник за спину. Волоцюга співчутливо спостерігає за ним.
ВОЛОЦЮГА: Пане Айнштайне, не беріть усе так близько до серця! Ніхто не примушує вас тягнути на своїх плечах усе людство.
АЙНШТАЙН: На жаль, байдужість мені не властива. (З болем.) Світ зруйнують не ті, хто чинить зло, а ті, хто бездіяльно дивиться на це. Усі вони — на чолі з Рузвельтом. Їхні безжально складені руки страшніші за ті, які піднімаються, шануючи Гітлера.
Айнштайн виходить.
Якусь мить Волоцюга стоїть, замислившись, потім зиркає ліворуч.
До нього підходить агент у чорному пальті.
О'НІЛ: Ну як? Ізнов облаяв Америку?
ВОЛОЦЮГА: Ні. Він обожнює ці місця. І хотів би, аби цим раєм насолодилось якомога більше людей.
О'НІЛ: Кого ви маєте на увазі?
ВОЛОЦЮГА: Євреїв, яких переслідують у Європі.
О'НІЛ (скривившись): Авжеж, ми в курсі.
ВОЛОЦЮГА: Він аж зі шкури рветься — так хоче їм допомогти. Міркує весь час про це, а не про свої рівняння.
О'НІЛ: Даремно втрачає час… У справі будь-якого кандидата на імміграцію рекомендація Айнштайна матиме лише негативні наслідки.
ВОЛОЦЮГА: Але чому?!