Выбрать главу

ВОЛОЦЮГА: То це ваша репутація, е-е… лівака… стримала політиків? Бо ви виступаєте за союз із СРСР.

АЙНШТАЙН: Чимало відомих фізиків мають політичні переконання, які не відрізняються від моїх, проте військові залюбки запросили їх на роботу. (Після паузи.) Певно, справа в чомусь іншому… але я не знаю, в чому саме.

Підводиться.

АЙНШТАЙН: Добраніч, друже. Мушу залишити вас, бо обіцяв Флотові вирішити завтра одну технічну проблему.

ВОЛОЦЮГА: Ви взагалі колись спите?

АЙНШТАЙН: Сплю — недовго, але швидко.

Вони сміються.

Айнштайн іще раз киває на прощання і виходить.

За якусь мить до Волоцюги крадькома підходить чоловік у чорному.

О'НІЛ: Йому щось відомо?

ВОЛОЦЮГА: Абсолютно нічого. Скаржився, що йому ніхто нічого не каже.

О'НІЛ (задоволено): Чудово!

ВОЛОЦЮГА: Він обурений — не розуміє, чому його відсторонили.

О'НІЛ: На його думку, німці просунулись?

ВОЛОЦЮГА: Він висловив сподівання, що ні. О'НІЛ (крижаним тоном): Ви в цьому впевнені?

Волоцюга здригається і по коротких ваганнях твердо каже.

ВОЛОЦЮГА: Впевнений. (Миттю змінює тон на менш рішучий.) Ви посприяєте в моїй справі? Я зможу повернутись до війська? Мені набридло вкриватися тут пліснявою…

О'НІЛ: Ви служите країні, переказуючи нам свої розмови з Айнштайном.

Волоцюга зітхає, розуміючи, що О'Ніл ані пальцем не поворушить у його справі.

ВОЛОЦЮГА: Чому ви ставитеся до нього з такою підозрою?

О'НІЛ: Я не зобов'язаний вам щось пояснювати.

ВОЛОЦЮГА (ображено): Он як? Я можу з ним посваритись. І ви не дізнаєтеся жодного слова.

Розлючений О'Ніл зміряє його очима.

О'НІЛ: Я б вам цього не радив!

ВОЛОЦЮГА: А мені байдуже! Я ж телепень, то чому б мені не послати вас якнайдалі? ( Після паузи .) І все ж — чому? Чому таке ставлення?

Обидва довго мовчать. О'Ніл, натягнутий, мов струна, зрештою, кидає.

О'НІЛ: Бо він німець!

ВОЛОЦЮГА: То й що?

О'НІЛ (уперто): Він — німець!

ВОЛОЦЮГА: Та це ж божевілля! Отже, ви вважаєте, що, оскільки він німець, то може передавати дані німцям?

О'НІЛ (непохитно): Німець лишається німцем.

ВОЛОЦЮГА: Він проти Гітлера, проти фашистів, проти нацистів!

О'НІЛ: І що це доводить? Якщо він не має нічого проти німців і чинить опір нацистам, то може інформувати німців у Німеччині, які не є нацистами. Вам не спадало на думку, що саме для цього він написав Рузвельтові? Хто дасть гарантію, що він не наміряється повідомляти співвітчизникам найменші дрібниці ядерного проекту? Розповідати їм про наші успіхи, яких так бракує їм?

ВОЛОЦЮГА: Та ви його геть не розумієте! Якщо він і попередив Рузвельта, то лише тому, що Айнштайн — антифашист!

О'НІЛ: О, антифашист, еге ж! Отже, симпатизує більшовикам? Припустимо, він справді злий на німців, але де гарантія, що він не сповіщає про все росіянам? Бо в такому випадку першим атомну бомбу отримає Сталін. Невже ми допустимо це?!

ВОЛОЦЮГА: Ви все ускладнюєте... Він щойно отримав громадянство, хоче показати свою лояльність, бути законослухняним, у нього немає прихованих намірів...

О'НІЛ: Отакої! Відданість Айнштайна Сполученим Штатам ще не доведено. Досі він ніде голосно не заявляв, буцімто любить нашу країну.

ВОЛОЦЮГА: Врешті-решт, якби він справді був шпигуном, то горлав би про свій патріотизм і весь час махав би прапорцем!

О'НІЛ: Бачу, він вас причарував.

ВОЛОЦЮГА: Ні, ми часто сперечаємося. Проте я високо ціную його особистість, поважаю її і добре розумію.

О'НІЛ (саркастично): Розумієте? Гадаєте, можете збагнути думки Альберта Айнштайна, всесвітньові-домого вченого, який здійснив революцію у науці та способі мислення? Та за кого ви себе маєте, чоловіче?!

ВОЛОЦЮГА (згинається мало не вдвоє): Що ж, згоден, я лише жалюгідний черв'як, я не можу...

О'НІЛ (зневажливо): Краще б мовчали! Ви не здатні зіграти навіть роль черв'яка.

Волоцюга настільки ображений цим дотепом, що не знаходиться з відповіддю.

О'НІЛ: Хай там як, а я чесно зізнаюся і заявляю: я цього клятого німчуру не розумію! А найнезбагненніша з його загадок — це те, що він втрачає свій час на теревені з вами. Бувайте!

Він виходить.

Розлючений Волоцюга хапає торбину і щодуху жбурляє.

5

Під небесним склепінням, усипаним зірками, Ай-нштайн грає Баха на скрипці. Мелодія лине до небесних світил — чиста, спокійна, велична.