Чиніть за законом форсованої ефективності
Закон форсованої ефективності каже: «На все ніколи не вистачить часу, проте його завжди досить для найважливіших справ». Іншими словами, вам не під силу з’їсти кожного пуголовка чи жабу в ставку, проте ви можете з’їсти найбільшу та найгидкішу, і цього вам цілком вистачить, принаймні на зараз.
Коли вам катастрофічно бракує часу і ви знаєте, що невиконання завдання чи проекту матиме серйозні наслідки, то завжди знайдете час – на жаль, переважно в останню хвилину. Ви починаєте працювати рано, засиджуєтесь допізна, намагаєтесь завершити роботу вчасно, аби уникнути незручностей, що можуть бути результатом невчасного виконання завдання чи роботи.
Правило: ніколи не буде досить часу для виконання всього.
Звичайні люди бізнесу, особливо менеджери в часи скорочень, працюють на 110–130 % своїх можливостей. Робота й різні обов’язки продовжують надходити і накопичуватись. Кожен має стоси матеріалів, які треба прочитати. Одне з нещодавніх досліджень показує: середньостатистичний працівник має 300–400 годин непрочитаних матеріалів та невиконаних проектів удома чи в офісі.
А означає це лише одне: ви ніколи не встигнете. І викиньте таке бажання з голови, бо сподіватись можна лише на виконання ваших основних завдань. Решта мусить зачекати.
Дедлайн – це виправдання
Багато хто стверджує: працюється краще під тиском дедлайну. На жаль, роки досліджень показують, що це рідко буває так.
Під тиском дедлайну, часто створеного самостійно через прокрастинацію, людина переживає сильніший стрес, робить більше помилок і частіше, ніж за інших умов, мусить переробляти виконану роботу. Часто помилки, допущені під тиском дедлайну, призводять до дефектів, перевитрат, що може вилитись у суттєві фінансові втрати в дальшій перспективі. Так, інколи робота забирає більше часу, якщо людина в останню хвилину поспішає її виконати, але потім змушена все переробляти.
Набагато краще ретельно спланувати час наперед і вибудувати зручний буфер для компенсації неочікуваних втрат часу. Скільки б часу не потребувало завдання на вашу думку, додайте ще 20 % або й більше чи пограйте з собою в цікаву гру – виконати завдання раніше за поставлений дедлайн. Ви здивуєтесь, наскільки розслабленими почуватиметесь і наскільки краще виконуватимете роботу.
Три питання для максимальної продуктивності
Для того щоб не втратити пильності стосовно вчасного виконання ваших основних завдань, ви можете регулярно ставити собі три питання. Ось перше з них: «Які дії мають для мене найвищу цінність?» Іншими словами, якими є найбільші жаби, що їх ви мусите з’їсти для максимального внеску в організацію, родину і життя загалом?
Це і є одним з найважливіших питань, що ви можете собі поставити і знайти на нього відповідь. Які дії мають для вас найвищу цінність? Спочатку подумайте самі. Потім запитайте начальника, згодом співробітників та підлеглих, друзів і родину. Ви наче наводите фокус на фотоапараті, а тому слід мати абсолютно чітке уявлення про дії найвищої цінності ще до початку роботи.
Друге питання таке: «Що такого можу зробити я і ніхто, окрім мене, що дійсно матиме велике значення?» Це питання ставить покійний Пітер Друкер – гуру менеджменту. І воно насправді одне з найцінніших для досягнення особистої ефективності. Що такого можете зробити ви і ніхто, окрім вас, що дійсно матиме велике значення?
Це щось під силу лише вам. Якщо не ви, то цього не зробить ніхто. Проте якщо ви це зробите, і зробите добре, то ваше життя й кар’єра насправді можуть змінитись. Що це за жаба особисто для вас?
Щодня, щогодини ви можете себе про це питати і знайдете правильну відповідь. Ваше завдання – дати чітку відповідь, а тоді поставити це завдання попереду всіх інших справ.
Ваше третє питання: «Як найкраще використати свій час саме зараз?» Іншими словами: «Яка найбільша жаба саме зараз?»
Це питання посідає центральне місце в тайм-менеджменті. Правильна відповідь на нього – ключ до перемоги над прокрастинацією і до перетворення на дуже продуктивну особу. Щодня, щогодини одне завдання є найціннішим способом використати ваш час саме зараз. Ваше завдання – питати себе про це знову й знову і постійно працювати над відповіддю, якою б вона не була.