Десь на четвертій пісні я втомилася ноги почали гудіти і я зупинилася, щоб перепочити. Джек і Єва все ще стрибали, як навіжені але вже не так активно. Не знаю звідки в них стільки енергії.
Мій погляд ковзнув на вокаліста і я помітила, що він дивиться на нас, у відповідь я йому усміхнулася, він мені теж. Ви тільки уявіть цей момент. Мені на душі стало так тепло, а серце так шалено билося в грудях , що здавалося ще мить і воно вискочить. Вмить пустоту в душі заповнив неймовірний вир щастя, і усвідомлення, що я тут, що я насправді тут стою, я жива, вони живі, все насправді.
– Ви це бачили…бачили!!
– Що Саме!?
– Біллі поглянув на нас.
– Що! Як я це пропустила?!
– Це що твої жартики такі?
– Ні! Я не жартую!
– Що справді?!
– Так! Він поглянув на нас, а потім на мене я йому усміхнулася, а він мені.
– Що…Чорт забирай! Як ми це пропустили?!
В цей момент Єва з Джеком пильно дивилися на вокаліста з надією, що він це повторить і знову погляне на нас, і це було не дарма, під час соло він знову поглянув на нас. В цей момент ми всі обійнялися і з широкою усмішкою дивилися на нього він знову усміхнувся нам, і ми знову почали нестримно стрибати і радіти. Вокаліст усміхнувся і показав великим пальцем вгору, показуючи на плакат, ніби промовляючи: « Так тримати дітлахи». Побачивши це, інші учасники групи теж з цікавістю поглянули в наш бік і теж щиро нам усміхнулися. Здається безсонні ночі не пройшли даром, і їм сподобався наш сумісний плакат-малюнок.
– О, Боже! О, Боже Мері, Джек ви це бачили, вони всі поглянули на нас.
– Так! Я це бачила.
– Це просто нереально круто!
– Так, Джек, саме так!
– Здається їм сподобався наш плакат!
– Так! Без сумніву!
– Я такий радий, емоції просто переповнюють мене.
– Ми теж!!
Ще одне соло і пісня закінчилася, але вокаліст не поспішає оголошувати наступну пісню він зупинився і підійшов ближче до нас. О Боже, що зараз буде, я так хвилювалася, Джек і Єва теж хвилювалися я це помітила, тому що вони ще міцніше схопили мене за руки. Біллі підходить і раптом зупиняється в декількох сантиметрах від нас: «що ж ти виробляєш, я зараз свідомість втрачу» подумала я.
– Вау, здається в нас тут є юні таланти. Ви тільки погляньте, – промовляє він до нас, – цей плакат справа ваших рук?
Я завмерла навіть не могла поворухнутися, в цей момент я і тільки думала « О, Боже! Це він до нас?! Сам Біллі Джо Армстронг звертається до нас? Ні напевно це сон». Джек ледь наважився заговорити першим.
– Так, – тремтячим голосом промовляє він.
– Ого, так тримати дітлахи! Піднімайтеся на сцену, нехай народ побачить вас, – після цих слів ми обмінялися здивованими поглядали і виконали наказ вокаліста. Піднятися на сцену нам допомогли охоронці. Я досі не вірила своїм очам.
– Як вас звуть, – знову звернувся до нас Біллі.
– Я Джек, а це мої подруги Єва і Мері.
– Дуже приємно мене звуть Біллі. Ну ви напевно і так це знаєте?
Зал розсміявся.
– Так, – нарешті наважилася сказати я, при цьому усміхаючись.
– От, бачити народ, – до мікрофону підійшов Майк, – молоде покоління підростає, напевно нам варто піти на пенсію?
– Ні-і-і-і!, – загудів натовп.
– Та я жартую, – хихикнув він.
Ми знову розсміялися.
–А цей шедевр, – почала Єва, показуючи на плакат, – ми хочемо подарувати вам.
Я здивувалася, як Єва наважилася заговорити. Її вимова була такою спокійною, а на обличчі красувалася широка щира усмішка.
– Спасибі! – вигукнув вокаліст і обійняв її.
Ми вже хотіли спускатися на свої місця, аж раптом Біллі промовляє до нас.
– Ей!? Ви куди, не так швидко, залишайтеся!
Ми з радістю залишилися. Вокаліст оголошує наступну пісню - це була наша улюблена пісня з альбому Аmerican idiot, а саме Holiday, ритмічні нотки лунали зі сцени. Ми не знаючи, що робити просто присіли на краєчок сцени почали розмахувати руками і підспівували такі знайомі, і такі улюблені рядки. Біля сцени панує хаос. Нарешті пісня закінчується, ну чому саме на таких чудових моментах час іде так швидко. Ми не знали, що робити чи залишатися чи іти. І тут приходить порятунок, вокаліст промовляє.
– Джек, Мері, Єво.
Невже він запам’ятав наші імена. Чорт! Я його люблю,
– Залишайтеся ще, з нами весело, – продовжив він.
– Так! – вигукнула я.
– О’кей! – погодилися Єва і Джейк.
Ми б з радістю не покидали цієї сцени до кінця концерту але розуміли, що після цієї пісні нам все ж варто спуститися на свої місця. Погляди незадоволених фанатів вже лилися на нас з усіх боків. Порадившись ми погодилися, щойно пісня закінчиться ми покинемо сцену.
Наступною піснею була «Are We The Waiting» спокійна і душевна пісня. Ми взялися за руки і під її ритм спокійно почали рухати руками то в право, то вліво. Ми почали підспівувати і Біллі дав знак іншим, щоб і вони робили те саме. Натовп вже не так шалено поводився вони просто підспівували нам і групі. Це було надзвичайно, світло погасло лишень маленькі прожектори освічували сцену, а потім багато маленьких вогників вмить спалахнули на місцях де стояли фанати. Ця картина була схожа на нічне небо, яке всіяне яскравими зірками.
Невже це трапилося з нами? Ми на сцені разом із нашими кумирами, підспівуємо знайомі рядки з пісень і насолоджуємося цим прекрасним моментом. Я й досі не могла в це повірити.
Але як ви знаєте всі прекрасні моменти вмить закінчуються, так було і цього разу пісня закінчилася, але після цього був неочікуваний поворот Біллі підійшов до нас і обійняв подякувавши нам за такий прекрасний прийом, і за активну участь. У відповідь ми також подякували йому за все. Ще хвилину ми стояли і просто обіймалися це було незабутньо, це беззаперечно найкращий день у моєму житті, потім ми спустилися на свої місця.
Концерт ще мав іти годину, всього лишень годину для когось це багато, а для мене мало. Ось наша мрія здійснилася, а що далі…екзамени, школа, випускний. Я не хотіла повертатися туди в реальний світ мені так добре тут, і самі думки про це змушують мене сумувати. Дивлячись на Єву і Джека я відволіклася від цих думок, ми знову веселимося і радіємо підспівуючи музикантам.
***
Ось ми чуємо такі небажані слова вокаліста «Це остання пісня»
Ну чому, чому так швидко. Останньою піснею була «Wake Me Up When September End» надзвичайно прекрасна і зворушлива. Біллі посвятив її своєму померлому батькові. Я не можу передати, як це було прекрасно і душевно, його голос тремтів, я просто не змогла стримати сліз. Сльози так і котилися по моєму обличчі, Єва і Джек побачили мене і обняли. Ми стояли і вже не слухали нікого крім Біллі, по обличчі Єви також покотилася самотня сльоза…
Ось і все концерт закінчився і наша мрія також. Ми вийшли, посидівши ще декілька хвилин перед входом і потім попрощалися із цим прекрасним моментом, і, із цим незабутнім днем. Він завжди буде жити в наших серцях. Ми їхали і просто мовчали, а в машині грала прекрасна музика групи Green Day. Потративши десь годину ми вже виїхали з цих величезних заторів, які супроводжували нас від місця проведення концерту. Було вже пізно ми були втомлені і водночас щасливі. Повний місяць і вуличні ліхтарі освічували нам дорогу, ніч на диво була теплою. Мої очі повільно почали заплющуватися, і я заснула.
Розділ 8
– Розбуди її.
– Ні, поглянь як вона красиво спить, – чую я крізь сон голоси, так не хочеться розплющувати очі, але все ж я змушую себе це зробити. Прокинувшись я відчуваю, що ми вже не їдемо по дорозі, а стоїмо на місці.