О.ШАЛIМОВ
Зустрiч з тиранозавром
Мiстер Леслi Бейз критично розглядав фотографiю.
- Якщо це не шахрайство, тобто не хитрий фотомонтаж, - сказав вiн, простягаючи менi знiмок, - то це повинно зацiкавити вас...
- Ми зробили експертизу, - поспiшно вставив секретар. Я мовчки розглядав знiмок. Потвора була заввишки щонайменше сiм метрiв. Вона стояла на заднiх ногах, спираючись на гiгантський хвiст. Величезна паща з довгими конiчними зубами була напiввiдкрита. Переднi лапи, озброєнi кiгтями, довгими, немов кривi кинджали, притиснутi до грудей. В маленьких круглих очах застигла ненаситна лють. Поряд валялися понiвеченi останки носорога. Загиблий гiгант здавався роздавленим щуреням коло готовой до стрибка потвори.
- Це, безперечно, новий вид тиранозавра, що якимсь чудом зберiгся до наших днiв, - мовив я, кладучи фотографiю на стiл.
- Вам виднiше, як назвати, - пробурчав мiстер Бейз. - Адже ви професор зоологiї?
- Палеонтологiї, - поправив я.
- Тим бiльше. То вiзьметесь розшукати красеня i доставити в один з моїх звiринцiв?
- Боюсь, що це - важке завдання…
- Тому я й звернувся до вас, мiстер…
- Турський, - пiдказав секретар.
- Саме так… мiстер Турський. Ви, здається, бували в Центральнiй Африцi?
Я ствердно кивнув.
- Де й коли?
- Я працював у верхiв'ях Голубого Нiлу пiд час другої свiтової вiйни. Був i в iнших мiсцях…
- А потiм?
- Довго розповiдати. Зараз викладаю палеонтологiю хребетних у…
- Знаю. За живого тиранозавра я вам плачу… двiстi тисяч доларiв. За шкуру i скелет - сто тисяч. Повернетеся нi з чим - не одержите нi гроша. Всi публiкацiї тiльки через мої видавництва. Жодного iнтерв'ю, жодної фотографiї на сторону. Згоднi?
Я вiдповiв, що подумаю.
- Вирiшуйте зараз же! I пам'ятайте: якщо вiдмовитесь, ви нiчого не чули i не бачили цього знiмка.
- Експедицiйнi витрати?
- Назвете необхiдну суму.
- Згоден.
- Ол райт. Договiр пiдпишете сьогоднi ж. Персонал експедицiї пiдберете в Конго. Європейцiв - мiнiмум. Нiхто не повинен знати мети поїздки. Хай думають, що це звичайна експедицiя за рiдкiсними тваринами. Виїзд через два тижнi…
Я спробував перебити його.
- Повторюю, рiвно через два тижнi. Мої агенти - у вашому розпорядженнi. З вами вирушить моя людина Персi Вуфф. Це непоганий хлопець. У нього надiйне око i чавуннi кулаки. Вiн буде вашим заступником. Все.
- Фотографiю ящера дозволите взяти з собою?
- Одержите копiю. Але не забувайте про умови…
- Це абсолютно новий вид тиранозавра, - промовив я, пiдсуваючи до себе знiмок. - Треба придумати для нього хорошу назву, i як тiльки ми знайдемо хоча б його зуб…
- К бiсу зуб! Менi необхiдний цiлий тиранозавр. Цiлий! Живий або в крайньому разi Мертвий.
- Звичайно, - погодився я.- Але, щоб охрестити його, досить i зуба. Як вам подобається видова назва - Тyrannosaurus beizi? Непогано звучить, правда?
Мiстер Леслi Бейз не чекав цього. В думцi я спробував поставити себе на його мiсце: звiсно, приємно, якщо твоїм iм'ям назвуть найстрашнiшу з потвор, якi будь-коли населяли землю. Однак мiстер Леслi Бейз знову похмурнiшав i забарабанив пальцями по столу. Я чекав, що вiн викладе нову серiю умов, адже договiр ще не був пiдписаний. Але вiн з невластивим йому сумнiвом у голосi раптом спитав:
- А чи не може видова назва тиранозавра бути подвiйною? Я не зразу второпав, куди вiн хилить, i обережно вiдповiв, що в окремих випадках назва виду може складатися з двох частин.
Вiн засяяв.
- В такому разi хай разом з моїм прiзвищем до ней ввiйде iм'я дружини.
- Чиєї дружини?
- Моєї, звичайно, - образився мiстер Бейз. - Її звуть Ритою.
- Чудово, - сказав я. - Отже - Tyrannosaurus beizi ritas. Вирiшено. До речi, я складатиму кошторис на три сезони. За тиранозавром, можливо, доведеться ганятись кiлька рокiв. Перший сезон - тiльки пошуки. Полювання на ящера почнеться в другому сезонi. Третiй - резервний,
Мiстер Леслi Бейз махнув рукою.
Все це було давно - багато мiсяцiв тому. Звичайно, це була авантюра - шукати живого тиранозавра для мiстера Леслi Бейза. Навiщо я полiз у кабалу? Заради грошей? Я нiколи не ганявся за ними, i, крiм того, на випадок невдачi я не одержую нiчого. Заради можливостi побувати в недослiджених районах Центральної Африки? Але Африку я знаю досить добре. Та й я вже не юнак, якого може захопити романтика далеких подорожей. Щоб опублiкувати ще одну монографiю про рептилiй? Але моє iм'я i так вiдоме в наукових колах, а крiм двох десяткiв палеонтологiв читати монографiю про рептилiй нiхто не стане… Та й в iснування тиранозаврiв я тепер не дуже вiрив.
Отже, мною зроблено необачний крок. Втiм, я вже зробив їх немало. Вiйна закiнчилась давно, а я все ще подорожую закордоном… Щемить серце, коли згадую сосновi перелiски Прикарпаття i вечiрнi тумани над тихою Вiолою, довоєнну Варшаву. Я мрiю про повернення… I сам вiдкладаю його все далi й далi, поспiшаючи завершити давно розпочатi дослiдження. Контракт з мiстером Бейзом вiдсунув моє повернення на батькiвщину ще на три роки… Та чи на три?