Ми перемiнили вже не один табiр на краю Великих болiт. Мої мисливцi дивуються. Замiсть того, щоб ловити рiдкiсних тварин, якi ще збереглися в цьому куточку Центральної Африки, ми лазимо серед отруйних випарiв, провалюємось по пояс i глибше у смердючу рiдину, лякаємо змiй i величезних болотяних жаб, знемагаємо вiд нестерпної вологої спеки, втрачаємо останнi сили вiд приступiв лихоманки. Перший сезон закiнчується, а ми не знайшли ще не тiльки зуба, а й навiть будь- яких ознак iснування тиранозавра.
Треба ж було такому статися, що мисливця, який надiслав фотографiю ящера мiстеру Бейзу, розiрвав лев за кiлька днiв до мого приїзду в Бумба.
Компаньйон мисливця - старий Джек Джонсон - виявився таким же йолопом, як i мiй заступник Персi Вуфф. Цих двох нероб зближала любов до вiскi. Маленький, худий i лисий Джек Джонсон мiг випити стiльки ж, скiльки здоровенний Вуфф.
Наближалися зливи. Темнi хмари все частiше закривали сонце. Треба було йти на пiвдень, подалi вiд цих гнилих мiсць.
Я вирiшив поговорити з Джеком Джонсоном одверто. Досi йому було вiдомо, що ми приїхали вивчати, фотографувати i ловити гiгантських крокодилiв.
Джек уже кiлька разiв вказував на слiди великих крокодилiв, але я рiшуче бракував їх, доводячи, що цi плазуни малуватi i не варто витрачати на них час.
Персi Вуфф приперся разом з Джонсоном i мовчки гепнувся на чемодан, що стояв бiля мого намету. Чемодан затрiщав.
- Обережнiше, - попередив я, - там соляна кислота i препарувальнi голки.
Персi з побоюванням пiдвiвся, помацав кришку чемодана i влаштувався поряд на згорнутому брезентi.
Джек присiв навпочiпки i вичiкувально подивився на мене.
- Незабаром почнуться дощi, - сказав я, - а ми ще не зустрiли нiчого, що могло б виправдати затрати на експедицiю i ящики випитого вiскi.
Персi Вуфф кивнув, а Джонсон вийняв люльку з рота i почав старанно вибивати її.
- Послухайте, Джонсон, - вiв я далi, - покiйний Рiчардс розповiдав вам про свою останню подорож у цi мiсця?
- Дещо розповiдав. А що саме вас цiкавить? Крокодили?
- Ну, припустимо, велетенськi крокодили.
- Нi, про крокодилiв не казав.
- Ну, а про якихось iнших великих тварин?
- Не пам'ятаю, шефе. Здається, нi. Його остання подорож сюди закiнчилася невдало. Обидва туземцi, якi супроводили його, загинули. Якби вони не були неграми, Рiчардсу могли загрожувати неприємностi…
- Це для мене новина. Ви ранiше не говорили про загибель туземцiв.
- Тому що ви не запитували…
- А тепер запитую i прошу розповiсти все, що знаєте про останню мандрiвку Рiчардса. Чому ви не поїхали з ним?
- Я захворiв на дизентерiю.
- А потiм?
- Вiн звелiв чекати в Бумба. Вiн повинен був розвiдати новi мiсця для полювання на рiдкiсних звiрiв. Так наказав агент мiстера Бейза. Але туземцi загинули, i Рiчардс повернувся в Бумба. Ми мали їхати з ним разом через мiсяць, а тут прибула стрiляти левiв стара американка. Вона найняла Рiчардса на мiсяць. На першому ж полюваннi лев, якого вона поранила, розiрвав Рiчардса.
- А вам вiдомо, як загинули туземцi?
- Рiчардс розповiдав, що їх затоптав бiлий носорог.
- А Рiчардс вам нiчого не розказував про незвичайних гiгантських тварин, яких вiн зустрiв пiд час своєї останньої подорожi?
- Нi, шефе… А хiба вiн зустрiчав їх?
- Скажiть, Джонсон, а ви самi нiколи не чували про бiблейських потвор, що мешкають у Великих болотах?
- Якi це бiблейськi потвори? Невже кити?
Я почав втрачати терпiння. Сухо сказав:
- Я маю на увазi тварин, яких досi нiхто не бачив в Африцi. На iнших континентах вони вимерли в давнi геологiчнi епохи.
- А раз їх нiхто не бачив, то звiдки вiдомо, що вони тут є? - щиро здивувався Джоисои.
- Ну, а в легендах туземцiв ви нiчого такого не чували?
- Ет, - махнув рукою Джонсон, - тутешнiм неграм вiрити не варто… От учора один з них патякав, нiби його батько бачив на краю балки потвор, схожих водночас i на слона, i на крокодила, ще й завдовжки до двадцяти метрiв. Що з такого вiзьмеш?..
- Справдi, нiчого не вiзьмеш, - мовив я. - А що ви думаєте з приводу цiєї фотографiї? - я простягнув знiмок тиранозавра, одержаний вiд мiстера Бейза.
- От так диво! - пробурмотiв Джонсон. - Звiдки це у вас?
- Цю фотографiю зробив Рiчардс, очевидно, пiд час своєi останньої мандрiвки.
- Не може бути! У Рiчардса нiколи не було фотоапарата. Та й фотографувати вiн не вмiв. Це не його робота, шефе.