Персi неспокiйно поворухнувся на своєму брезентi.
- Але ж фото надiслав мiстеру Бейзу Рiчардс, - заперечив я.
- Можливо, але це не його знiмок.
- А чий же?
- Не знаю. Я нiколи не бачив у Рiчардса подiбной фотографiї. Та ,й про зустрiч з такою тварюкою вiн би менi розповiв. То це ви на неї полювати приїхали?
- На неї теж.
Джонсон тихенько засвистiв.
- Не хотiв би я з нею зустрiчатися, - пробурмотiв вiн, розглядаючи фотографiю. - Подивiться-но, що залишилось вiд бiлого носорога.
- Ви думаєте, що це бiлий носорог, Джек?
- Безсумнiвно, подивiться на його голову.
Я взяв знiмок, почав розглядати його в лупу i переконався, що Джонсон мав рацiю. Це вiдкриття примусило мене замислитись. Туземцi, що супроводжували Рiчардса, були затоптанi бiлим носорогом. На фото був теж бiлий носорог, розтерзаний тиранозавром. Чи простий це збiг? Бiлi носороги стали в Африцi великою рiдкiстю. Офiцiальна статистика твердить, що їх залишилося не бiльше сотнi голiв. А з другого боку, у Рiчардса не було фотоапарата… Завдання несподiвано ускладнилося, i я пожалкував, що не почав цiєї розмови ранiше.
Мисливець продовжував розглядати фотографiю. Персi Вуфф дрiмав, притулившись спиною до в'ючного чемодана.
- Цiкаво, куди стрiляти в цього малюка, щоб зразу покласти його? - в задумi спитав Джонсон, не вiдриваючи погляду вiд знiмка.
- Ось сюди, - я показав мiсце на покритому лускою корпусi ящера. - Вдалим пострiлом ви пробиваєте серце i перебиваєте хребет. Але треба постаратися впiймати цю тварюку живою.
Джонсон зареготав.
- Ви жартуєте, начальнику! Якщо навiть вдасться заманути її в пастку, то як справитися з нею, на чому транспортувати i чим годувати? Нi… Пiдстрелити - iнша рiч, але ловити живою я вiдмовляюсь. Цього i в контрактi не було…
- Якщо натрапимо на слiд ящера, - спокiйно зауважив я, - контракт переробимо. А впiймати спробуємо молодого, якого можна звiдси вивезти. Але, насамперед, ми вивчимо звички цих тварюк. Сучасна наука про йих майже нiчого не знає. Вважають, що вони вимерли близько шiстдесяти мiльйонiв рокiв тому - наприкiнцi крейдяного перiоду. Однак на такому стародавньому континентi, як Африка, деякi види цих плазунiв могли зберегтися. Тут, в центрi континенту, геофiзичнi умови змiнювались, очевидно, поступово, тому динозаври могли пережити свою епоху. Якби ми знайшли їх, це принесло б славу i грошi. Ви, Джонсон, стали б забезпеченою людиною.
- А ви, професоре?
- Я написав би про них товсту книгу з кольоровими iлюстрацiями.
Персi Вуфф чи то зiтхнув, чи то хрокнув, i я зрозумiв: вiн лише вдає, що спить, а насправдi уважно слухає нашу розмову.
"Можливо, вiн тiльки прикидається телепнем" , - подумав я.
- А скiльки я мiг би одержати? - поцiкавився Джонсон.
- Зараз про це говорити передчасно. Треба спочатку дiзнатись, чи справдi тут водяться ящери i якi. До речi, звiр, про якого вам говорив негр, може виявитись не хижаком, як той, що зображений на фото, а. травоїдним, наприклад, бронтозавром. Розпитайте негра, де й коли його батько бачив ту тварину i який вона мала вигляд.
- Я можу покликати негра. Вiн трохи розмовляє по-англiйськи.
- Покличте.
Передi мною стояв високий молодий негр, задрапований у кусок бiлої тканини. Довгасте обличчя було спотворене глибоким шрамом.
- Його звуть Квалi, - пояснив Джоисои. - Вiн прийшов з партiєю носильникiв i хоче залишитись у таборi.
- Здрастуй, начальник, - мовив Квалi, торкаючись долонями своїх грудей i трохи схиливши голову. - Моя знає хороший мiсця для охоти. Багато хороший мiсця. Моя вмiє пух-пух… Дай менi карабiн i патрони, i моя покаже хороший мiсця… Багато лев, слон, бiлий носорог…
- Менi потрiбен крокодил, великий-великий крокодил, - сказав я.
- Такий крокодил тут нема, - рiшуче заявив Квалi. Джонсон задоволене кивнув лисою головою.
- А звiр, про якого ти вчора розповiдав бiлому мисливцю?
- О, цей не тут. Два, п'ять, десять, п'ятнадцять день iти треба… Дуже поганий мiсце… Один пiдеш - пропав… Так… Так…- i вiн почав щось пояснювати Джонсону мiсцевою говiркою негрiв банту.
Мисливець уважно слухав, з сумнiвом похитуючи головою.
- Що вiн каже?
- Вiн твердить, що великi звiрi живуть за два тижнi дороги звiдси, але чорнi мисливцi нiколи не заглиблюються в болота - тi мiсця охороняють злi духи. Їхнi голоси лунають вечорами над болотами. Його батько бачив великих звiрiв, якi перелякано тiкали вiд когось. Вiн гадає, що їх налякали злi духи. У великих звiрiв тiло й ноги слона, хвiст крокодила, голова i шия змiї. Коли цi звiрi тiкали, то земля двигтiла i тремтiли дерева…
- Спитайте, скiльки таких звiрiв бачив його батько i коли це сталося?