— То була російська ЧеКа. То не була жидівська. Як жид став членом ЧеКа, то перестав бути жидом. Він був росіянин.
— Але, як такого "росіянина", ката ЧеКа, що то катував українських патріотів українці покарали за те карою смерти, то це вже, по-вашому, "антисемітизм" і "погром жидів".
Рабін нервово мняв свою бороду.
— Та ви певно скажете, що й Ленін був жид.
— Ні, він був пів-жид: батько москаль, а мама жидівка. А Маркс, Енгельс, Фаєрбах, Роза Люксембург — не заперечите, раббі, стопроцентові жиди.
— Ой! які вони жиди? Що вродилися жидами? Вони виреклися жидівства!
— То хай вони згорять! — як кажуть наші полтавці. — Вертаймося до нашого. От, вам раббі, в той час революції дійсність: Червоні від крови комісари — жиди, кати ГПУ — жиди. Команда червоної міліції — жиди. Політруки — жиди. Входить українська військова частина в українське місто, а з вікон жиди з червоними опасками на рукавах стріляють у них. Чидивно, що розлючені до краю українські вояки дивились, щоб у тих "міліціонерів" не тільки опаска на рукаві, а й ціла голова стала червоною. І цю розправу з загонами большевицької Москви називаєте жидівськими погромами? Чому ви, раббі, не признаєте, що це були жидівсько-московські погроми українців на українській землі?
— Ну, я там не був, я того не бачив.
— То й не повторюйте безпідставного обвинувачення, нібито українці антисеміти, робили жидівські погроми, за тими, що обертають усе навиворіть. Спитайте простих українців з якої хочете частини східної й центральної України, що жили там тоді і кожен з них потвердить вам те саме, як жиди насміхалися: "Тепер ми вже маємо вас усіх у мішку і зав'яжемо, що й не пікнете!" І таки зав'язали!..
— Я в це ніяк не можу повірити! То все самі українці робили! Може кілька жидів десь там замішалося…
— Ні, кілька було порядних. Горстка інтелігенції, що співпрацювала з українцями. І тієї горстки було досить для українців, щоб дати жидам в Україні широку персональну автономію, якої ніде поза Україною жиди ніколи не мали, і приняли до уряду самостійної України не тільки кілька жидів як громадян України, але й одного, як спеціяльного представника жидів. Такого ви, жиди, навіть в Америці не маєте, хоч кажете, що ЗСА, це жидівська колонія.
— Це правда, що в уряді України були жиди міністрами, був спеціяльний представник жидів, була в конституції УНР персональна автономія для жидів, були жидівські написи на грошах УНР, але й були жидівські погроми за Петлюри. Хто ж їх робив?
Головний Отаман Симон Петлюра (1880–1926)
Симон Петлюра — жертва подвійного морду з pук жидів. Большевицький агент, жид Шварцбарт, що на доручення Москви застрілив у Парижі С.Петлюру, виступив на суді як "месник жидівського народу" і таким його прийняли жиди. Тоді, і до сьогодні, поповнюють жиди морально-політичний морд, знеславлюючи Петлюру, як кривавого "погромщика жидів", всупереч доказаному вже фактові, що Петлюра не тільки ніколи ніякої участи в жидівських погромах не брав, ані до них не закликав, але якраз навпаки — як Головний Отаман видав спеціяльний наказ армії УНР не дати спровокувати себе до якихось погромів і ініціював спеціяльні права для жидів у конституції Української Держави, яких жиди в ніякій державі не мали й не мають.
- То ви кажете, що в Україні в 1918-20 роках жидівських погромів не було?
— Такого я не казав і не кажу. Я щолиш виразно підтвердив факт жидівських погромів, широко й систематично ведених частинами російської "білої" армії генерала Денікіна. Були й інші погроми. То ж була війна на життя й смерть трьох головних сил: УНР, большевицької Москви і біломосковських денікінців. В додатку всякого роду атамани. Справа тільки в тому, що як жертвою якогось бою впали українці, то це були "жертви війни".
Так окреслювали й московські жертви більшовиків і денікінців. А коли загинули жиди, то це був "жидівський погром", припписуваний, очевидно, українцям, хто б не був причиною смерти жидів у данім випадку і як би жиди не загинули. Большевицькій пропаганді конечно було компроматувати українців і Петлюру, отже большевики барабанно ширили знеславлювання: "Українці антисеміти, погромники! Петлюра антисеміт, погромник".
Те саме робили біломосковські нацисти, денікінці, хоч знали добре, що це саме вони були тими антисемітами, які переводили погроми жидів в Україні. Жиди, як я вже вам казав масово ангажувалися по стороні червоно-московських імперіялістів і найголосніше виспівували і ще й досі виспівують ту нечесну пісеньку "Українці антисеміти, погромники! Петлюра антисеміт, погромник". Таку протиукраїнську роботу на службі червоної Москви жиди припечатали вбивством Симона Петлюри, якого вбив жид-комуніст Шварцбарт, кинувши тим нестерте тавро ганьби на жидів.
— Ви говорите як прокуратор, що обвинувачує жидів на лаві обвинувачених.
— Щож, в мене озвався правник, що, обвинувачуючи, виявляє всю правду, дуже немилу для обвинуваченого. А в вас все озивається рабін, який вірить, що тільки жиди вибраний нарід, діти Божі, тому невинні, нікому ніколи ніякої кривди не вчинили, а натомість усі "гоїм", особливо ж українці, усі антисеміти, які все своє життя тільки про те й думали, як би то знущатися над невинними, безборонними "дітьми Божими".
Навіть коли жид дусив українського селянина, смоктав з нього кров як панський орендар чи корчмар або катував у підвалах ЧК, ГПУ, НКВД як большевицький комісар, то це було правильно, чесно, справедливо, згідно з наказами вашего Єгови. А як той українець захищав себе, то це вже був злочинний "антисемітизм" і "погром невинних, безборонних жидів"… Але вертаймося до історії, до фактів. Що діялося в Україні далі…
— Ну, що діялося? Далі всюди жиди?
— Бачите, нова назва московської імперії стала по революції "СССР". А знаєте, як "гої" в тій імперії це читали? "Три Срулі, один русский". Чому? Тиждень перед тим, як я їхав до Ізраїлю, я був свідком оборони на суді українця на Флориді, якого жидівська "Свята інквізиція" вибрала собі на жертву. Там я дав до уваги судді книжку THE RULERS OF RUSSIA, by Rev. Denis Fahey. Автор книжки університетський професор теології й історії. Ця книжка ось у мене. Дивіться! На стор. 9-12 поіменний список першої ради народних комісарів і зіставлення за національністю: три русскі, один грузин, один вірменин і сімнадцять жидів. Поіменний список першого Центрального виконкому і зіставлення: 5 руских, 6 лотишів, 1 німець, 2 вірмени, 1 чех, 1 "українець" (Сурюпа) і 41 жид. Центральна команда ЧеКа: поіменний список і зіставлення: 1 поляк, 1 німець, 1 вірменин, 2 русскі, 8 лотишів і 23 жиди. На ст. 36 ось список амбасадорів СССР: три русскі і тринадцять жидів.
І так уся книжка: факти, прізвища…
— Це пропаганда! Це все антисемітська пропаганда! Такої антисемітської літератури багато. І ви таке повторюєте, і на підставі того, що хтось там з жидів був у совєцькій адміністрації, обвинувачуєте всіх жидів у створенню більшовицької влади в Україні! Це антисемітизм!
— Раббі, чому кожне слово правди, вам немилої, ви відразу п'ятнуєте "антисемітизм"? На самому початку нашої розмови я сказав вам, що я бажаю співпраці між українцями й жидами, але співпраці не на сприйнятті нами ваших безпідставних обвинувачень у "традиційнім антисемітизмі українців", погромі жидів Хмельницького, гайдамаків, Петлюри, в другій світовій війні, а на спокійнім виясненню історичної правди, що кожний вияв українців, який ви звете "погром", був тільки реакцією на дії жидів в Україні.
Ви хотіли б, щоб українці були завжди покірними кріликами, на яких кожний жид може переводити свої експерименти? Кожна акція викликає реакцію, правда? Кожна погана акція мусить викликати болючу, для того, хто ту погану акцію чинив. Ви, жиди, мусите мати відвагу признати свою вину супроти українців і признати, що ніколи апріорного українського антисемітизму не було, що в період кривавої розплати українського люду з польськими гнобителями в добу Хмельниччини й гайдамаччини згинуло теж з рук українців чимало й жидів тому, що вони своїми діями на службі польської шляхти немилосердним економічним зиском, глумом над релігією, донощицтвом жиди озлобили українців до крайніх меж.