1.3. Відмежування «звільнення особи від кримінальної відповідальності» від «виключення такої відповідальності» та «звільнення від покарання»
1.3.1. Відмежування «звільнення особи від кримінальної відповідальності» від «звільнення від покарання»
Слід зазначити, що раніше більшість авторів не проводила різниці між цими поняттями, певним чином вважаючи «звільнення від кримінальної відповідальності» та «звільнення від покарання» єдиним цілим. В. Г. Беляев, зокрема, зауважував, що покарання є «єдиною матеріально правовою реалізацією відповідальності», а тому «звільнення від покарання» фактично дорівнює «звільненню від відповідальності»[108]. Не розмежовували звільнення від кримінальної відповідальності від звільнення від покарання і ряд інших вчених-криміналістів[109]. Слід відмітити, що і сучасні КК країн далекого зарубіжжя також нерідко інститути звільнення від кримінальної відповідальності та від покарання розглядають як єдине ціле[110]. Однак поширення думки щодо диференціації позитивної та негативної кримінальної відповідальності стали причиною того, що звільнення від кримінальної відповідальності та звільнення від кримінального покарання почали розглядати як два окремих самостійних кримінально-правових явища[111].
Чітко розмежовує ці поняття і чинний КК України.
По-перше, розділ XII Загальної частини КК називається «Звільнення від покарання та його відбування» на відміну від розділу IX «Звільнення від кримінальної відповідальності». По-друге, розділ IX розміщено перед розділом X «Покарання та його види» невипадково. Якщо звільнення від кримінальної відповідальності означає відмову держави від застосування потенційної кримінальної відповідальності, то логічно, що цей IX розділ Загальної частини вміщено перед розділом, який присвячений покаранню. Як це випливає із вищенаведеного, покарання, яке призначається за вироком суду, свідчить про настання реальної кримінальної відповідальності. Це пояснюється ще і тим, що кримінальна відповідальність, як уже зазначалося, індивідуалізується в трьох видах, а саме: 1) не пов’язаного з призначенням винному покарання; 2) пов’язаного з призначенням покарання, але без його реального відбування; нарешті, 3) пов’язаного з відбуванням призначеного покарання. Тому розділ XII «Звільнення від покарання та його відбування» і вміщений після розділів КК, присвячених покаранню та його призначенню, тобто реальній кримінальній відповідальності.
Таким чином, можна зробити висновок, що звільнення від покарання — це відмова держави у випадках, передбачених законом, від реальної кримінальної відповідальності, тобто від призначення особі, винній у вчиненні злочину, покарання або від його відбування чи подальшого відбування. Це означає, що розмежування між звільненням від кримінальної відповідальності та від покарання полягає у тому, що у першому випадку держава відмовляється в межах повноважень, встановлених законом, від реалізації потенційної відповідальності, а у другому випадку — від реальної кримінальної відповідальності.
Звільнення від потенційної кримінальної відповідальності може мати місце після вчинення злочину в період, коли для цього виникли й Існують передбачені КК підстави, проте в будь-якому випадку до закінчення строку, протягом якого на особі лежить обов’язок відповідати за вчинене перед державою. Це, за загальним правилом, день спливу строку давності (ст. 49). При цьому, однак, особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності до того моменту, поки вона їй не піддалася, тобто до набуття законної сили обвинувальним вироком суду. Відповідно до зазначеного вище рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 1999 р. в справі про депутатську недоторканність, саме з дня набуття законної сили обвинувальним вироком суду і починається реальна кримінальна відповідальність. Після цього мова може йти лише про звільнення від покарання. Отже, день набуття законної сили обвинувальним вироком є межею, що розділяє звільнення від кримінальної відповідальності і звільнення від покарання.
1.3.2. Відмежування «звільнення особи від кримінальної відповідальності» від виключення такої відповідальності
Звільнення від кримінальної відповідальності необхідно відмежовувати і від виключення такої відповідальності, яке мас місце у випадках, коли в діях особи відсутній склад злочину, тобто підстава кримінальної відповідальності і, отже, особу нема від чого звільняти.
108
Беляев В. Г. Личность преступника в советском уголовном праве / Автореф. дис…. к.ю.н. — Ростов-на-Дону, 1964. — С. 14.
109
Зокрема: Виттенберг Г. Б, Вопросы освобождения от уголовной ответственности и наказания с применением мер общественного воздействия, — С. 15; Давыдов П. М. Обвинительный приговор без назначения наказания // Правоведение, 1971, — № 1, — С. 82, ін.
110
Див.: Новиков В. А. Освобождение от уголовной ответственности / Автореф. дис…. к. ю. н. — Краснодар, 2003, — С. 21.
111
Келина С. Г. Цит. праця, — С. 76; Кригер Г. А., Кригер Г, Л. Об индивидуализации ответственности и наказания в советском уголовном законодательстве // Вестник МГУ, — 1972. — № 4, — С. 41–42; Егоров В. С. Теоретические вопросы освобождения от уголовной ответственности. — М., 2002. — С. 65; Лесниевски-Костарева Т. А Цит. праця. — С. 214, ін.