Однак у подальші мирні часи почали лунати голоси на користь скасування закону Оппія. Жінки тиснули на своїх чоловіків, улаштували ходу вулицями Рима та навіть заполонили форум[34], вимагаючи від чоловіків скасувати цей закон. І що це за поведінка для жінки — з’являтися на публіці, перегороджувати дороги, розмовляти із чоловіками інших жінок, не маючи при собі супроводжуючих осіб? Наші пращури ніколи не дозволяли жінкам так поводитися. Їх надійно контролювали чоловіки. Та сьогодні жінки мають твердий намір зруйнувати всі обмеження. «Ми бажаємо виблискувати золотом і пурпуром, — проголошують вони. — Ми хочемо їздити в екіпажах, де і коли нам заманеться». Їхнє марнотратство та любов до розкошів не знають меж. Якби чоловіки наважилися відстояти свої права ще тоді, то зараз ми мали б набагато менше проблем. Але вони, навпаки, піддалися, і наша загальна свобода була розтоптана жіночою ногою, позаяк чоловіки не змогли взяти владу над жінками навіть у власних родинах. Відтоді жінки не знають перепон у марнотратстві, тому що закон більше не встановлює меж їхнім витратам, і вони впевнені, що в чоловіка не вистачить духу зупинити їх. Саме тоді вони уявили себе рівними нам і скоро, поза всілякими сумнівами, вирішать, що перевершують нас.
Не війна вбиває нас, а розкіш. Імперія принесла нам багатства, але відтоді доброчесність почала занепадати. Гроші та розбещеність текли до нас стрімким потоком, доки ми всі не потонули в розніженості та розпусті. Тепер жінки дозволяють собі робити нам зауваження на людях або в бесіді за столом, якщо ми припускаємося навіть незначної фактичної помилки. Ми, римляни, можемо правити цілим світом, та нами самими керують жінки. Колись їхній низький статус був запорукою цнотливості, а тяжка праця робила їхні руки сильними й серця — чесними. Тепер же ми страждаємо від хвороби, що зветься мирним життям. Мій товариш, лікар, нещодавно помітив, що раніше у жінок не вилазило волосся й ніколи не боліли ноги, а зараз їм усім треба імпортних шиньйонів і буквально кожна скаржиться на біль у суглобах. Нині жіноче тіло вражене тими самими надмірностями, що колись узяли гору над чоловіками. Сучасні жінки допізна не встають з-за столу та п’ють більше, ніж чоловіки. Вони викликають чоловіків на змагання з боротьби; вони так само, як ми, блюють, коли їхні шлунки переповнюються їжею. Вони без кінця гризуть кригу, щоб покращити травлення, і, хоча природа створила їх пасивними в пристрасті, вже дорівнялися до чоловіків у сексуальному бажанні. Вони весь час винаходять нові види розпусти та відіграють у статевих стосунках дедалі активнішу роль. Якщо жінки поводяться гірше за чоловіків, то хіба варто дивуватися з того, що дехто з них швидко лисіє та має хворі суглоби?
Сучасні жінки нетямляться від бажання до чоловіків найнижчого сорту: гладіаторів, колісничих, акторів або просто якого-небудь м’язистого погонича мулів із вулиці. Вони відчиняють двері свого будинку будь-якому перехожому і живуть, ніби повії. Те, як вони ходять і одягаються, як пускають бісики мало не кожному, кого бачать, як відверто обіймаються та пристрасно цілуються на учтах — все виказує їхню внутрішню зіпсованість. Я знав одну жінку на ім’я Еппія, котра була, не більше й не менше, дружиною сенатора і втекла з якимось гладіатором до Єгипту. Залишила свій дім, залишила заплаканих дітей. Покинула навіть актора Париса, котрого колись так палко кохала! Та, яка виросла в розкошах, не побоялася труднощів морської подорожі. Вона не злякалася неспокійних вод Адріатики та високих хвиль Іонійського моря і твердо вирішила тікати з коханцем. І заради чого все це було? Ким насправді був чоловік, який настільки її розпалив і полонив її серце? Що вона побачила в ньому такого, заради чого варто було робитися гладіаторською підстилкою? Рани на плечі, що ледь-ледь затягнулися, шрами на голові, де її натирає шолом? Волосата бородавка на носі, смердючі виділення з ока? Ні, їй було досить того, що він — гладіатор. Це робило його прекрасним, як Гіацинт[35], і достойним того, щоб заради нього забути свого чоловіка, сестер і дітей. У що вона насправді була закоханою, так це у його зброю — сподіваюся, ви мене зрозуміли.
Як же змінилися часи! Ігнацій Меценій до смерті забив свою дружину палицею за те, що вона випила надто багато вина. І його не лише не віддали під суд — ніхто навіть не сказав йому жодного слова несхвалення. Усі порядні люди погодились, що вона на це заслуговувала, через те що такою поведінкою подавала дуже поганий приклад. Не підлягає сумнівам, що будь-яка жінка, котра п’є до непристойності багато вина, зачиняє свої двері перед усіма чеснотами, щоб розчинити їх перед хибною поведінкою. Звичайно, чимало чоловіків досі з усієї сили намагаються взяти гору над своїми дружинами. У багатьох жінок обличчя бувають спотворені забоями або шрамами. Одна з таких колись поскаржилася моїй матері на погане поводження чоловіка, але та просто порадила розцінювати свої шлюбні обіцянки як обернення в рабство, а рабиня не може виявляти неповаги до свого господаря.
34
Римський форум — майдан у центрі Стародавнього Рима разом із прилеглими будівлями, на якому спочатку розташовувався ринок. Пізніше форум увібрав у себе коміції (замість народних зібрань), курію (замість засідань сенату) та почав виконувати політичні функції.
35
Гіацинт — персонаж давньогрецької міфології, догрецьке божество рослинності. Пізніше його культ був витіснений культом Аполлона.