Існує і ще одне джерело зцілення. Магія. Не наївні забобони на кшталт загального повір’я, буцім стрижка сімнадцятого чи дев’ятнадцятого місячного дня захищає від облисіння і головного болю. Магія — це використання надприродних сил для лікування і для того, щоб не дозволяти поганим духам на вас нападати. Ясна річ, я у це не вірю, але розповім на той випадок, якщо у магію вірите ви. У найпростішій ситуації для того, щоб відганяти від себе темні сили, ви просто носите амулети. Наприклад, триразовий консул Гай Луциній Муціан вкладав живу муху в крихітний шматочок лляного полотна і зав’язував його в себе на шиї, стверджуючи, що це береже його очі від запалення. За наявності більш серйозних скарг або потреб використовують складні заклинання. Наприклад, будь-який вивих, як кажуть, можна вилікувати за допомогою такого оберегу: візьміть зелену тростину завдовжки чотири чи п’ять футів, розщепіть її посередині і накажіть двом чоловікам тримати її біля ваших стегон. Починайте проказувати заклинання «Motas uaeta daries dardares astataries dissunapiter» і продовжуйте аж доти, доки частини тростини не з’єднаються. Змахніть над нею ножем — і вивих ваш або перелом негайно вилікується. Іще один досить широко відомий магічний засіб полягає от у чому. Коли у вас болять зуби, складіть руки за спиною, відкусіть шматок дерева, у яке влучила блискавка, і прикладайте його до хворого зуба. Щоб зняти жар і пропасницю, візьміть гвіздок із тих, якими був розп’ятий злочинець або раб-утікач, обмотайте його вовною і прив’яжіть на шию пацієнтові. Аби полегшити головний біль, напишіть на червоному пергаменті «АБРАСАКС», зробіть із того пергаменту пластир і наліпіть його на голову збоку. І останнє. Вірите ви в магію чи ні, найімовірніше, ви все одно (бодай про всяк випадок) захочете захиститися від тих, хто намагається за допомогою магії наслати на вас хворобу. Носіть на собі амулет, виготовлений у такий спосіб: у ліву руку візьміть трикутний уламок горщика, підібраного на перехресті, і напишіть на ньому чорнилом, змішаним із миррою: «Астрелосе, Хрелосе, зруйнуй будь-яке закляття, накладене проти мене, [ваше ім’я], тому що я заклинаю тебе величними та страшними іменами — іменами, від яких здригаються самі вітри, від одного звуку яких дрижать скелі!»
⁕ ⁕ Коментар ⁕ ⁕
У нашому сучасному світі ми маємо доступ до медицини, яка використовує різноманітні методи лікування. У давнину люди не менше, ніж ми тепер, опікувалися своїм здоров’ям, але тогочасні можливості лікування були обмеженими, тому збереженню здоров’я надавалося набагато більше значення. Окрім того, наші прабатьки зовсім інакше, ніж ми, розуміли і здоров’я і хвороби.
Існувала ціла низка творів на медичну тематику — від ранніх праць, що приписуються авторству Гіппократа з Коса, котрий помер приблизно в 375 р. до н. е., до пізніх авторів доби Римської імперії, таких як Аретей, Целій Авреліан, Цельс і, звичайно ж, Гален, особистий лікар римського імператора Марка Аврелія, котрий, як це прийнято вважати, написав понад 350 творів. Більшість теоретиків медицини вважали, що тіло містить чотири гуморальні рідини, наведені в найвпливовішому тексті гуморальної медицини Гіппократа «Про природу людини»: чорна жовч, жовта жовч, кров і флегма. Ці теорії вважали, що всі хвороби, на які страждає людина, пов’язані з різними рівнями тепла та вологи в тілі, що впливає на баланс цих чотирьох рідин. Але в тому, що виходило за межі цих постулатів, згоди між медиками було мало. Вони працювали на висококонкурентному ринку, і кожному доводилося приваблювати клієнтів у власний спосіб. У будь-якого лікаря був свій підхід до зцілення недуг, і хоча іноді їх і намагаються поєднати в певні «школи», насправді ця спільнота являла собою не кілька течій, а широке поле в цілому однотипних медичних підходів. Лікарі, відомі під дещо дезорієнтуючою назвою «методисти», доводили, що всі хвороби можна класифікувати на основі простих діагностичних методів: хвороби, викликані здавлюванням, розслабленням або поєднанням того й іншого. Так звані емпірики відкидали універсальні теорії. Вони віддавали перевагу лікуванню окремих симптомів кожного конкретного пацієнта. Раціоналісти вважали за потрібне дивитися глибше від поверхневої симптоматики і намагалися зрозуміти приховані причини хвороби.