ЧОЛОВІК: Так. Так, Елено.
ДІВЧА: Чи уявляєш мене інакшою?
ЧОЛОВІК: Ні.
ДІВЧА: Проте зараз я інакша.
ЧОЛОВІК: Це неможливо. Ти не змінилася. Ти — мій янгол, моя муза і моє очікування.
ДІВЧА: Чого чекаєш?
ЧОЛОВІК: Тебе.
ДІВЧА: Але я так часто прилітаю тебе відвідати. Ти сидиш у затемненій квартирі й не впускаєш жодної світлої думки. Я наближаюсь до тебе близько-близько, дихаю прямо на твоє заклякле серце, освітлюю кожну щілину твого єства, пещу, розмовляю з тобою, однак ти нічого не чуєш... Ти заблукав у темряві своїх думок, коханий. Вона темніша навіть за оселю, в якій ти щодня у пітьмі шукаєш на дотик ліжка.
ЧОЛОВІК: Електрику відімкнули, Елено. Я живу, мов пес.
ДІВЧА: Про це я і хочу спитати: куди зникло світло, коханий?
ЧОЛОВІК: Не свари мене, Елено. Хоч ти не свари. Коли ти зникла, моє життя розсипалося на дрізки. Я був неготовий до такої втрати. Ти маєш рацію, пристрасть мене виснажила, я став уразливим. Я розсипався, мов іграшкова машинка, а деталей досі не можу зібрати до купи. Головні з них десь загубилися. Елено, мені подобається вважати, що це ти їх забрала з собою.
ДІВЧА: Не хвилюйся, тепер я тут. І ти такий, як був колись...
ЧОЛОВІК: Дозволь поглянути на тебе.
ДІВЧА: Очима ти мене не побачиш.
ЧОЛОВІК: Чому?
ДІВЧА: Надто рано.
ЧОЛОВІК: Але де мені шукати тебе, Елено? Де ти буваєш? Хто не дає мені обернутися?
ДІВЧА: Надто рано, надто рано, коханий. Тобі випало на долю довге життя й інші люди. Не гай часу, не хворій минулим. Заповни рухом свої думки. Нехай вони котяться хвилями, немов океан. Десь там буду і я, але легенька, як тінь, мов невагоме передчуття минулого. Такою мене запам’ятай, коханий.
Лунає дзвінок у двері.
ДІВЧА: Прощавай, тебе кличе життя.
ЧОЛОВІК: Елено, побудь іще.
ДІВЧА: Прощавай, прощавай.
Знов запалюється світло. З’являється Гарна Пані.
ДІВЧА: Добре, що ви повернулися, ми на вас чекали. Сідайте, доктор зараз надійде.
ПАНІ: Знаєте що, цього разу я здебільшого до вас... А хто це такий? (Недовірливо зиркає на Чоловіка.)
ДІВЧА: A, це ж брат доктора, він свій. Ви кажіть, кажіть.
ПАНІ: Як я розумію, ви у скруті. Скільки часу ще залишилось?..
ДІВЧА (кладе руки на живіт): Це станеться дуже скоро.
ПАНІ: Знаєте, коли я вас побачила — раптом подумала... Це був би ідеальний вихід для всіх... Ви шукаєте, де переночувати? Отож ходімо до мене. Та й узагалі, живіть у мене, скільки ваше серце побажає, а до пологів, то зовсім без жодних розмов, без ніяких... Я знайду найліпшу приватну клініку, не пошкодую грошей, щоб під час пологів про вас дбали найліпші спеціалісти. Дитинко, ви мені просто як з неба зійшли. Я все віддам, нічого не пошкодую, любитиму, як власну доньку... А коли народиться малюк, я піклуватимуся про нього ще дужче, розумієте? Віддайте його мені... Ви сама подумайте, вам іще зарано виховувати дітей. У вас попереду ціле життя, різне там кохання, навчання — усе ще попереду. Ваша сім’я, як я зрозуміла, не задоволена таким... станом речей, чи не так? Можливо, у вас узагалі її нема? В іншому випадку ви не просили б допомоги в чужих людей. Я не лізтиму вам у душу, але тільки прошу все зважити, спокійно подумати й усвідомити, що дитинці буде однозначно ліпше в мене.
ДІВЧА: Це не дитинка, а золоте лоша, і я не можу його вам віддати. Воно не належить мені.
ПАНІ: Лоша?.. Золоте?.. Зовсім розум затьмарився бідолашній... Це від нервового напруження...
Похмурий Чоловік виринає з глибоких роздумів. На вигляд він у доброму гуморі. Підспівуючи щось під носом, він наливає собі коньяку й несподівано зауважує Дівча та Гарну Пані.
ЧОЛОВІК: Сьогодні — день чудес.
ДІВЧА: Так. І вони лишень починаються...
ЧОЛОВІК: ...тому я і не запитую, що ви тут робите... Сьогодні, здається, можливо все. Коньяку? (До Пані.) А мій брат ще не повернувся? (Оглядається.)
ДІВЧА: Ні, ще не повернувся.
ПАНІ (кокетує): Дивак. Позаяк, диваче, наливайте мені того свого... коньяку.
Чоловік наливає коньяк у другий келих. Пані жене з дивана заспаного Пса і сідає на його місце. Чоловік умощується поруч.
ПАНІ: А куди запропастився ваш брат?
ЧОЛОВІК: Він не запропастився. Такі люди не пропадають... Ну, вип’ємо за жінок, які зненацька з’являються.
ПАНІ (кокетує): Романтичний чоловік! Лишень подумайте, якими різними можуть бути брати. Ах, коньяк чудовий.
ЧОЛОВІК: І до чорта дорогий. Брат має гарний смак і достатньо грошей, щоб його задовольняти.