ФЕЛІКС: Ну...
БАТЬКО: Як виходить?
ФЕЛІКС: Тату, я стараюся... стараюся... стараюся...
Пауза.
БАТЬКО: Тільки не перестарайся. Феліксе, і що?..
Фелікс, усміхаючись, засинає.
Сцена 3
Вечір. Льодова арена. До закриття залишилося п’ять хвилин. Парубок і Таня стомлено спостерігають, як на ковзанці катається Фелікс. (У візочку спить дитина. Під вільним одягом Тані вже можна розгледіти контури іншої.) Фелікс падає, уперто підводиться на ноги, знов ковзає... Він сам-один на всій ковзанці.
ТАНЯ: Не розумію, чого такі типи сюди приходять...
ПАРУБОК: Можливо, п’яний.
ТАНЯ: І чого п’яному вилазити на лід?
ПАРУБОК (дражниться): От випив для хоробрості, щоб не боявся падати.
ТАНЯ (до Фелікса): Гей, ми через п’ять хвилин зачиняємося! (Пауза.) Чуєте чи ні?
ФЕЛІКС: Чую.
ТАНЯ: Зачиняємося.
ФЕЛІКС: Зачиняєтеся.
Пауза.
ТАНЯ (дивиться на годинник): Слухай, він навіть не думає зупинятися. Якийсь придуркуватий.
ПАРУБОК: Чого ти причепилася. Людина має ще кілька хвилин.
ТАНЯ: Хочу їсти.
ПАРУБОК: Що на сьогодні?
ТАНЯ: Плоо-ов!..
ПАРУБОК (намагається приховати розчарування): Плов...
ТАНЯ: А що?..
ПАРУБОК: Та нічого, нічого...
ТАНЯ (помітно насупившись, до Фелікса): Усе! Ваш час скінчився! Здавайте ковзани!
Фелікс слухняно під’їжджає до віконця. Заходить до них у середину й сідає в пусте крісло в кутку. Від нього тхне алкоголем.
ПАРУБОК: Гей, не в ці двері.
ФЕЛІКС: Як справи?
ПАРУБОК: Дякую, непогано. Коли віддаси ковзани і відправишся додому, ми вважатимемо, що день дійсно вдався.
ФЕЛІКС (до Тані): Ти щаслива?
ПАРУБОК (погрозливо): Не зрозумів?..
ФЕЛІКС: Нехай вона відповість. Чи робиш її щасливою? Десь двічі на тиждень. Чи не так? У темені чи при світлі?
Парубок загрозливо підводиться. Таня усаджує його назад.
ТАНЯ: Не починай. Бачиш, що псих.
ПАРУБОК: Це він починає. Я закінчу. (Нервово запалює цигарку.) Чого тобі треба?
ФЕЛІКС: Щоб вона відповіла на запитання.
ТАНЯ: Віддай ковзани й вали звідси, бо викличу поліцію!
ФЕЛІКС (витягує ноги): Ти роззуєш.
Парубок гасить цигарку й підводиться. Фелікс жбурляє на стіл п’ятсот літів.
ФЕЛІКС: Я плачу. За повний сервіс.
ТАНЯ (питально зиркає на свого чоловіка. Видно, що гроші дуже потрібні): Котику?..
Парубок без поспіху бере гроші, рахує їх і знов сідає на місце. Він, скрегочучи зубами, спостерігає за тим, як Таня роззуває Фелікса.
ФЕЛІКС: А зараз — чоботи. (До Парубка.) Це теж входить у ціну.
Таня поглядом запитує в чоловіка дозволу. Потім взуває Фелікса й зав’язує йому взуття.
ТАНЯ: А тепер греби звідси!
ФЕЛІКС(її чоловіку): А тебе вона теж так обслуговує? (Пауза.) Замало їй платиш.
Парубок підскакує і вдаряє Фелікса в обличчя. Потім відкриває йому рота і засовує туди гроші. Фелікс навіть не чинить опору.
ФЕЛІКС(нерозбірливо, бо в роті гроші): Учинок справжнього чоловіка.
ПАРУБОК: Зникни з очей, гнидо!(Хапає його за поли, підіймає і виштовхує за двері.)
Парубок повертається на місце і розгнівано курить.
ТАНЯ: Ти злостишся?.. (Пауза.) Котику...
Пауза.
ПАРУБОК (гнівно): Ні.
ТАНЯ: Ти на мене злостишся?..
ПАРУБОК: На себе. Коли я дивився, як ти... Треба було мені одразу ту сволоту...
Пауза.
ТАНЯ: Грошей шкода... Може, треба було собі залишити?..
ПАРУБОК: Дурепа!..
ТАНЯ: Ні, я просто так... Добре, що не взяли.
ПАРУБОК (розлючено): Ні, ви всі такі?.. Тільки-но грошима запахнуло, тоді — тримайся! Побачиш таке, чого геть не бачив!..
ТАНЯ: Хто ті всі? Ти про що?..
ПАРУБОК(змахує рукою): Та ну...
ТАНЯ (істерично): Ні, хто ті всі?
ПАРУБОК: Таню, тобі не можна хвилюватися. Уже й так...
ТАНЯ: Ой, як дитина копається! Не можу!
Парубок опускається на коліно біля Тані й притискає вухо до її живота.
ПАРУБОК: Вибач мені...
ТАНЯ (підозріло): За що?..
ПАРУБОК: Що я дозволив йому... знущатися.
ТАНЯ: A, дрібниця. Я не ображаюсь.