ПАРУБОК: Більше нікому і ніколи!
ТАНЯ: Мій льотчик. Ти йому в зуби добре так... Матиме що згадати на старості літ!
Раптом двері відчиняються, і в них з’являється Фелікс. Парубком аж підкидає.
ПАРУБОК: Чого?!
ФЕЛІКС: Пробачте мені. (Пауза.) Пробачаєте?
ПАРУБОК: Ну... Іди собі. Отримав у пику та й іди. З нами все гаразд.
ФЕЛІКС: Добре, що все гаразд. Але чи пробачаєте? Я маю знати. (Тані.) Вибачте за ті чоботи... А хочете, я вам чобіт поцьомаю?
ПАРУБОК: Не хочемо. Залиш її у спокої. Іди нарешті додому.
ФЕЛІКС: Вона принизилась, і я принижуся...
ПАРУБОК: Та вже греби геть, греби! Ти набрався. Тебе вдома чекають.
ФЕЛІКС: Я був невільний.
ПАРУБОК: Та був, був...
ФЕЛІКС: Раб гніву.
ТАНЯ (до чоловіка): Дай йому сказати. Бачиш, що страждає.
ФЕЛІКС (до Парубка): Я злився на вас.
ТАНЯ (до чоловіка): Ти його знаєш?
ПАРУБОК: Ні.
ФЕЛІКС: Тому й злився, бо не знав. А тепер, слава Богу, познайомилися.
ТАНЯ (до чоловіка): Про що він говорить?..
ФЕЛІКС (до Парубка): Мені полегшало.
ПАРУБОК: То й крокуй далі...
ФЕЛІКС (щиро): Бувайте, дітки. Ростіть великі.
Виходить.
Сцена 4
Вечір. Фелікс і Жінка з торговельного центру лежать у ліжку Фелікса. Вони голі, щойно покохалися. Обоє курять. На його обличчі ще помітні сліди від побоїв.
ФЕЛІКС: Чому ви лягаєте в ліжко з чоловіком, якого не кохаєте?
ЖІНКА: Для чого такі прямолінійні запитання після такого доброго сексу.
ФЕЛІКС: Вам було добре?
ЖІНКА: Цілком.
Пауза.
ФЕЛІКС: Дивно.
Пауза.
ЖІНКА: А що тут дивного?
ФЕЛІКС: Ненормально.
ЖІНКА (збуджено): Що в цьому ненормального? Випадковий секс. Та й усе. Якби ще менше про це балакати...
ФЕЛІКС: Вас задовольняє випадковий секс?
ЖІНКА (грізно): Так!
ФЕЛІКС: А мене — ні.
ЖІНКА: Тоді задовольняйтеся самотужки! Як і казали! До біса! (Шукає трусики.)
ФЕЛІКС: Що ви шукаєте?
ЖІНКА: Трусики!.. Що за біс!..
ФЕЛІКС: Вони піді мною, під спиною.
ЖІНКА: Де? Підведіться.
ФЕЛІКС (не підводиться): Ви гарна і смачно пахнете.
ЖІНКА (сердито): Дякую.
ФЕЛІКС: Ви любите рибу?
ЖІНКА: Інколи.
ФЕЛІКС: Це чудово — щось любити й мати можливість це отримати.
ЖІНКА: Хто вас так розкрасив?
ФЕЛІКС: Де зараз ваш чоловік?
ЖІНКА: Не знаю. Можливо, дивиться телевізор.
ФЕЛІКС: Вам байдуже?
ЖІНКА: Правду кажучи...
ФЕЛІКС: У вас є діти?
ЖІНКА: Двоє синів.
ФЕЛІКС: А де вони зараз?
ЖІНКА: Припиніть.
ФЕЛІКС: Коли востаннє ви кохалися з вашим чоловіком?
ЖІНКА: Припиніть! Я не зобов’язана вам сповідатися.
ФЕЛІКС: Випадковий секс — міф. Його не існує. Усе в цьому світі лише відчайдушне намагання зблизитися.
ЖІНКА: Я не бажаю з вами зближатися.
ФЕЛІКС: Чому?
ЖІНКА: Ви занадто багато аналізуєте. Поруч із вами небезпечно.
ФЕЛІКС: Небезпечно, бо із заплющеними очима зручніше, ніж із відкритими?
ЖІНКА: Ай, зіпсувався настрій. Принесіть води.
Фелікс приносить їй воду. Спостерігає, як вона п’є.
ФЕЛІКС: А ваш чоловік вам вірний?
ЖІНКА: Ясно, що ні.
ФЕЛІКС: Тому, що ви перестали опікуватися ним.
ЖІНКА. Мені й двох підлітків удома задосить. А хто опікуватиметься мною?
ФЕЛІКС: Жінка сама вибирає, ким їй опікуватися. Вона дає чоловікові тепло. Мов теплостанція. Коли з певних причин жінка припиняє давати тепло, чоловік починає знемагати. Від голоду.
ЖІНКА: Що за нісенітниці?
ФЕЛІКС: Чому залишили свого чоловіка голодувати? Ви ж його вибрали собі?
ЖІНКА (повертає йому порожню склянку): Іще!
Фелікс приносить ще води. Жінка п’є. Обоє сидять на краю ліжка, і кожен думає про своє.
ЖІНКА (ніжно): Хочете їсти?
ФЕЛІКС: Постійно.
ЖІНКА: Піду щось вигадаю.
ФЕЛІКС: Залиште у спокої мою кухню!
ЖІНКА: Табу?..
ФЕЛІКС: Поверніться до свого чоловіка й приготуйте йому вечерю.
ЖІНКА: Він так пізно не вечеряє.
Фелікс підскакує і щосили жбурляє попільничку на підлогу.
ФЕЛІКС: Він їстиме все, що ви зготуєте. Цілодобово!
ЖІНКА (спокійно): Я не готую цілодобово.
ФЕЛІКС: Погано! (Жбурляє склянку в стіну.)