- Справді не бачите? - Капітоліна раптом стає серйозною і непривітною.
- О, я вас умаляю!
- Не треба мене умаляти, я і так невисокого зросту! - Капітоліна відчуває, як на чолі проступає гарячий піт. - Ви бігаєте за жінками аж ніяк не з любові. Любов’ю тут і не пахне. Ви не знаєте, що це таке - любов, і кидаєте жінок до того, як вони починають вас розуміти. Ви просто маленький самовдоволений індик, з куцою лінією розуму і без лінії долі, який корчить з себе велике цабе. Вами керує не любов, а лінь, нудьга і байдужість!
На мить Капітоліні здається, що маленьке велике цабе зараз її вдарить. Капітоліна відсувається назад, однак молодик на диво спокійно їй каже:
- А ви ще довго тут будете стояти, дарагая? Може, півасіка пойдьом вип’єм? Я приглашаю.
- Чому ти мені раніше не розказав, Коля? - Капітоліна виловлює зі свого акваріума двох жаб.
Незрозуміло, як жаби туди потрапили. Жаби в супермаркеті не продаються і ніколи не продавалися.
- Але тепер усе піде по-іншому, Коля. Я все знаю. Я знаю, що ти німий.
Коля, як завжди, ніяк не реагує на Капітоліну. Віддирає двох приморожених восьминогів один від одного.
- Тільки мене страшенно цікавить одна вещь, Коля, - Капітоліна зіскакує з табурета і з сачком у руках підбігає до напарника. - Не бійся, я нікому не розповім, якщо це таємниця, просто дуже кортить дізнатися.
Капітоліна стає навшпиньки, щоб дотягнутися до його вуха. Шепоче:
- Ти тільки німий, чи і глухий теж?
Коля нервово відштовхує Капітоліну від себе геть.
- Ну скажи мені, - канючить Капітоліна. - Будь ласка! Кліпни одним оком, якщо тільки німий, а двома - якщо і німий, і глухий одночасно!
Коля дивиться на Капітоліну, мнучи в руках двох приморожених один до одного восьминогів. Жодного руху повіками.
Може він і сліпий теж, думає Капітоліна.
- Дєвушка, виловіть мені, пожалуста, рибку із акваріума, - делікатна жіночка приходить до Капітоліни за рибою регулярно. Очевидно, їй подобається спостерігати за тим, як Капітоліна відрубує рибам голови.
Капітоліна вагається.
В акваріумі плавають дві невідомо звідки взяті жаби і один старий дзеркальний короп. Короп ледь живий. Часто перевертається черевом догори, але Капітоліна встигла з ним подружитися.
- Вибачте, що я вам таке кажу, - каже Капітоліна делікатній жіночці, - я, чесно, і не маю права таке казати… але… ви впевнені, що хочете цю рибу?
Делікатна жіночка тупувато витріщається.
- Риба не свіжа, да?
- Ні-ні, риба свіжайша! - схоплюється Капітоліна. - Дивіться, як рєзвенько плаває догори пузом! Тут інше… Просто… а ви не пробували… ЇСТИ ОВОЧІ?
Делікатна жіночка втрачає свою делікатність.
- Дєвушка, ви яка-то ненормальна! Яке ваше діло, чи їм я овочі?
- Прошу! Ви неправильно мене зрозуміли! Тільки не нервуйтеся! Не думайте, що мені жалко того коропа! Якщо хочете, відрубаю йому голову й оком не змигну! Ха! Рука і не дрогне! Я ось що тільки хотіла сказати. Їсти овочі дуже корисно. У них стільки поживних речовин, ого-го! А квасоля - королева столу. Квасоля, буряк і морква замінять будь-яку рибу. Подумайте самі, невідомо, звідки привезли цього коропа. Невідомо, в яких він плавав водах. Можливо, у дуже брудних. Ви думаєте, що їсте рибу, а насправді їсте фекалії і радіонукліди, - на останніх словах Капітоліна трохи запинається. Вони, як і жаби, невідомо звідки з’явились у Капітоліниному словниковому запасі.
- І що саме главне, - ефектно закінчує Капітоліна, - овочам зовсім не больно!
Делікатна жіночка озирається в пошуках якого-не-будь начальства. Її терпець урвався. Зараз вона влаштує Капітоліні квасолю, буряк і моркву.
Коля мовчки виловлює нещасного коропа, акуратно відрубує його голову, випотрошує тельбухи і в целофановій торбинці подає дзеркальний трупик делікатній жіночці. При цьому, Капітоліна ладна поклястися на Біблії, Коля ввічливо посміхається, так, як повинен посміхатися кожен продавець, маючи справу з клієнтом.
Капітоліна, роззявивши рота, заворожено за ним слідкує.
Делікатна жіночка теж.
Бере простягнену їй торбину і поблажливо посміхається у відповідь.
- Ладно, - зітхає вона, звертаючись до Капітоліни, - так і бить. Прощаю тобі, глупишка, в послідній раз. Іду в овочевий відділ.
- Коля, - каже тим часом Капітоліна, - а ти зовсім не ідіот, нє, ти зовсім не ідіот. Ти все розумієш, правда?
Коля відвертається, щоб приховати усмішку, яка цього разу не адресована примхливим клієнтам.
- Поділись зі мною бутербродом, Коля, я голодна як пес.
І, у проміжку між очікуванням і споживанням «Докторської» ковбаски, Капітоліна вголос розмірковує: