— А цей Гаел — темна кобилка, — додала Б'янка, — і тільки він має право видавати ліцензії… а нам уже час поновлювати дозвіл.
— А це значить… Ні, я б йому і пальцем не дозволила доторкнутись до наших дівчат!
— Що, боїтесь бюрократичної зарази?
— Та ні, є щось у ньому… демонічне. Вні такими очами дивиться на жінок!
І це — Мадам Мадлен, власниця будинку розпусти. Ми з паном Бішопом перезирнулися. Були в цьому якісь на диво знайомі нотки.
— Слухай, Медді, я спробую розібратись із цим Гаелом.
— Ти?!
— Ну, це ж зачіпає і мої інтереси…
— І не думай, Делі!
— Пан Бішоп?
— Ні!
— Та я ж…
— Ні!
— Та я тільки…
— Ні!
— Ну то вже добре, ні так ні.
— Ні!
Як можна бачити, він таки добряче завівся. Не знаю, що було би далі, якби в двері не постукали. Медді підхопилася з місця.
— Дівчата, бойова тривога! Всім зайняти свої місця!
У борделі починався робочий день. Я просковзнула до своєї кімнати. Треба відпочити — в мене завтра відповідальна зустріч у муніципалітеті.
…VІI…
Зранку переді мною постала проблема — як позбутися чоловічого переслідування. Може, для когось це і не проблема, а вже певне досягнення, але, за всіх інших рівних умов, з чоловіками завжди більше клопоту. Звичайно, я маю на увазі пана Бішопа. Якщо я збираюся відвідати Гаела, можливого товариша по нещастю, і отримати дещицю корисної інформації, треба якось змусити його дати мені спокій. Не вигадавши нічого кращого, я повісили на двері своєї кімнати табличку “Не турбувати”. Дуже корисна річ. Якщо ви колись надумаєте відкривати бордель, то такі таблички — перше, що слід придбати для нового закладу.
Було би добре, якби всі вирішили, що просто хочу спокійно поспати. Спокійно, ха! Атмосфера не та. Згадати б тільки мої сьогоднішні сни, які, я певна, потішили би око пана Бьорнса, мого викладача з сексології! “Природа чи виховання?”— вкотре вже задавала я собі питання і не знаходила відповіді.
Гаел — ось хто мусить мені допомогти. Шкода, що він про це поки що не знав. А то б у мене було набагато менше проблем із штурмом муніципалітету. Всілякі бюрократи мають просто панічний страх перед контактом з народними масами, от і ховаються за високими стінами, ровами, валами і природніми перешкодами у вигляді озброєних загонів.
Коли я підійшла до замку, перед ним уже стовбичило чимало народу. Невмиваний і розлючений клас пригноблених потрясав вилами, скандуючи: “Трудящим — виробничі відносини без інтиму!” Не знаю, яка ідеологія стояла за цими суспільними заворушеннями, але, схоже, її творець зумів чітко сформулювати потреби пролетаріату.
Я звернулася до одного з охоронців.
— Як мені потрапити до приймальні Гаела?
— Какова лешева? — рявкнуло страховидло, — Прійом по вторнікам!
Господи, найманці! Варвари з півночі! Якщо це Гаел притяг їх до Яснізорії, то хорошого від нього чекати марно.
— Та я до нього зі справи — все ж таки спробувала я, — він сам запрошував мене на зустріч. Я представляю інтереси Борделю Мадам Мадлен.
— Я ж вам сказал! А што, — видно, таки, у спинному мозку думка запрацювала, — с бордєлєм?
— Необхідна процедура для поновлення ліцензії. Ви ж не хочете, щоб його закрили?!
Ні, він не хотів. Щось сказав своєму напарнику, і (о, диво!) мене пропустили повз загін озброєних амбалів. Та рано ще радіти. Переді мною головна перешкода — приймальня. Вона розташовувалася у внутрішньому дворі замку, і була вона, як повелося, колом вільного обстрілу. Нікого не було видно, але підстрілити відвідувача можна було з будь-якого віконця чи амбразури.
— Хто?! — прозвучало питання звідкись згори.
Я назвалася і повторила своє пояснення.
— Процедура? — прошипів жіночий голос, — а довідка у вас є?
— Яка довідка? — здивувалася я, передбачаючи ускладнення.
— Про проходження медичного обстеження.
— Та це ж тільки настановча зустріч. Ми повинні обговорити деталі.
— Другі ліві двері справа. Піднімайтесь у східну вежу, шостий поверх лівого крила, четвертий відділ, до канцелярії. Напишете заяву.
— Які двері?
Все марно. Мною більше ніхто не цікавився.
Печальна доля оббивателя порогів — в бюрократичних хащах заблукати й загинути в пітьмі страшного лабіринту.
Чи варта моя зустріч з легендарним представником найдавнішої професії такої жертви? Ні, я ж себе ціную і поважаю, а щодо найдавнішої професії, якщо у когось якісь сумніви — Бог створив світ із хаосу, а хаос, як ви думаєте, хто зробив? Бюрократи.