Аннотация

ДМИТРО МИРОН: ПОВЕРНЕННЯ У СЛОВІ

Останнє десятиріччя для України головно стало десятиріччям випробувань. Випробувань на перспективність і життєздатність нації і держави в площині політично-економічній, випробувань на перспективність і життєздатність ідей і програм в площині світоглядово-ідеологічній.

Для багатьох стало очевидним, що будувати без фундаменту неможливо, неможливо будувати без проекту будови, без плану. Тобто, неможливо будувати, не знаючи, що будувати, як будувати, для кого будувати, з чого будувати і, зрештою, навіщо будувати. І, хоча це є очевидним, все ж дехто цього не хоче усвідомлювати.

Значною мірою для України ці 10 років стали роками втрачених можливостей, похованих надій завдяки тому, що своєчасно не було дано вірних відповідей на вище перераховані питання.

Наші попередники свого часу добре попрацювали і залишили нам неабияку ідейно-теоретичну спадщину. І півбіди, що вона десятиліттями була для нас недоступною, біда, що і сьогодні вона не є достатньо вивченою, проаналізованою, використаною в сучасних умовах.

Дякуючи, насамперед, когорті сподвижників-ентузіастів, останніми роками в Україні вийшли друком ряд ґрунтовних праць наших великих теоретиків: Дмитра Донцова, Юрія Липи, Ярослава Стецька, Степана Бандери.

Незважаючи на те, що з часу їх написання пройшло не одне десятиріччя, ідеї і твори цих мислителів залишаються актуальними і мають неабияку вартість не лише в історично-науковому плані.

Молодіжний Конгрес Українських Націоналістів поставив за мету поповнити список перевиданих творів авторів, повернення яких давно очікує молода Україна. Так побачили світ чотири брошурки маловідомих праць доктора Дмитра Донцова, дві збірки творів Ярослава Стецька, одна - Юрія Липи.

І ось зараз Ти, шановний читачу, тримаєш в руках легендарну працю Дмитра Мирона - “Орлика” “Ідея і Чин України”, котра кілька десятиліть перебувала в таємних спецхранах “під московським караулом у тюрмі” за № 7612.

На мою думку, “Ідею і Чин України” можна вважати найбільш ґрунтовним і докладним популярним викладом ідеології, теорії, тактики і мети українського націоналізму 30-х років.

В своїй праці автор показує глибинне коріння, органічність і традицію українського націоналізму, історичний шлях його боротьби і утвердження, викладає його світогляд і мету.

Твір є безцінним історичним документом епохи і, безумовно, буде корисним як політикам і політологам, так і історикам, насамперед дослідникам українського національно-визвольного руху. Особливо корисно ознайомитися з цією працею молодим українцям, членству націоналістичних організацій.

Зокрема праця Дмитра Мирона допоможе розвінчувати облудні московські міфи про ОУН, знімати комуністичні пропагандивні ярлики про “тотожність українського націоналізму і фашизму”.

Ще в кінці 30-их років, до того, коли німецький націонал-соціалізм продемонстрував світові своє справжнє обличчя, в той час, коли Молотов і Ріббентроп ділили сфери впливу, а бійці Вермахту і Красної Армії спільними парадами дефілювали в Бресті, Дмитро Мирон доволі критично поставився до тоталітарних рухів в Італії й Німеччині. Він виразно розрізняв фашизм і націонал-соціалізм і піддавав ці явища докладному аналізу і ґрунтовній критиці, втім, як і інші чужинецькі ідеологічні доктрини та суспільні рухи, а зокрема демолібералізм і більшовизм. Як знаємо з архівів, у Києві в 1942 році працював Дмитро Мирон над новою, зміненою редакцією “Ідеї і Чину України” та писав нову основну політичну працю.

Даючи оцінку праці “Ідея і Чин України”, маємо врахувати наступне:

а) праця була написана автором в кінці 30-их років в підпільних умовах, до того ж перший варіант твору був втрачений і вдруге Дмитро Мирон писав цю працю по пам’яті і то в дуже стислий термін. Відповідно, і час, і умови написання твору наклали свій відбиток на його стиль і зміст;

б) метою написання твору було подати до потреб організованого націоналістичного руху своєрідну “Абетку Націоналіста” - працю, в якій загально і доступно викладено основоположні засади, методи і завдання українського націоналізму. Тобто, це не є наукова праця, а, насамперед, своєрідний курс лекцій для активу і провідного членства ОУН тих часів, викликаний нагальною потребою.

Для зручності сприйняття змісту твору нашим сучасним читачем ми дозволили собі дещо виправляти мову автора відповідно до вимог сучасного правопису, проте залишаючи оригінальний авторський стиль, а також зробили деякі незначні скорочення в тексті, котрі, однак, суттєво не впливають на зміст.

На превеликий жаль, ім’я Дмитра Мирона, його життєвий шлях і творчий доробок практично невідомі не те, що ширшому загалу українців, а, мабуть, і більшості тих, хто сьогодні безпосередньо причетний до націоналістичного руху, зокрема молодшому поколінню.

Ми вирішили заповнити цю, без сумніву, значну прогалину. 5 листопада 2001 року ми відзначаємо 90-ліття з дня народження Дмитра Мирона, і тому нехай перевидання його праці стане нашим скромним внеском у відзначення цієї ювілейної дати.

Як додаток ми також вирішили помістити передрук статті Дмитра Мирона з підпільного видання ОУН “За Самостійність” - 1942р. “Наші завдання: Українська Націоналістична Революція на тлі нової імперіялістичної війни”, в якій з’ясовується становище і завдання ОУН в нових умовах збройного зудару двох імперських тоталітаризмів та текст 44-х правил життя українського націоналіста.

Не перестаємо дивуватись ґрунтовності, різнобічності і концептуальності теоретичної спадщини Дмитра Мирона. 30-і 40-і роки дали нам ціле сузір’я ідеологічних і теоретичних праць з ідеології українського націоналізму. Ці твори виростали з нагальної потреби часу і давали відповідь на актуальні питання доби, окреслюючи мету і шлях її досягнення, формуючи і кристалізуючи візію майбутнього і світогляд визнавців руху, членства ОУН.

Дмитро Мирон - “Орлик”, провідний діяч ОУН, був не лише блискучим теоретиком, публіцистом (до речі, - автором “44-x правил життя українського націоналіста”, які написав у польській тюрмі і разом з “рядом статей і думок передає на маленьких папірцях незамітно друзям на світ”), але і революціонером-борцем “з крови і кости”. “У свойому житті не знав ніколи і не любив ні хвилини безділля й спокою вигоди, алькоголю, курення чи інших слабостей. Ніхто не чув ніколи від нього ні одного слова жалю, нарікання, зневіри чи сумніву. Ніхто не бачив у його очах страху тоді, коли певна смерть чекала всіх. У нього був лише якийсь дивний, твердий усміх, неначе короткий гострий полиск сталі й негайне тверде рішення”. Він жив і боровся так, як вчив жити і боротися інших. Залишив нам невмирущий заповіт не лише полум’яним Словом, але і блискучим Чином. Тому, на наше глибоке переконання, молоді українці повинні знати і шанувати Дмитра Мирона, виховуватися на його творах і його прикладі.

Його ім’я в Пантеоні Героїв Нації стоїть поруч з іменами Степана Бандери, Євгена Коновальця, Романа Шухевича, Ярослава Стецька, Юрія Липи, Степана Ленкавського, Петра Полтави.

Нове покоління українців зобов’язане переможно довершити їхню справу, і нехай нам в цьому допоможе життєвий подвиг чільного діяча ОУН Дмитра Мирона та його праці, зокрема “Ідея і Чин України”.

Віктор Рог, м.Київ